Практично кожен педагог молодших класів зустрічався з учнями, які зазнають труднощів у навчанні не через недоліки розвитку пізнавальної сфери, а через недостатню зрілість емоційної регуляції поведінки. До їх числа належать і учні з підвищеним рівнем тривожності. Такі діти потребують особливого підходу у вихованні та навчанні, а для його здійснення - спеціальних знань учителя щодо особливостей їхнього психічного розвитку.
Високий рівень тривожності дитини можна розглядати як варіант несприятливого розвитку її особистості. Тривожність буває ситуативною, але може стати й особистісною особливістю. Тривожність — це індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється в підвищеній схильності почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій, у тому числі тих, які взагалі не можуть викликати тривоги.