На честь вступу весни у свої права, буйства і розмаїття природи, що нарешті прокинулась, а також багатства майбутнього врожаю, наші предки співали спеціальні обрядові пісні – веснянки. Це дійство проходило разом з танцями та іграми. В деяких місцевостях веснянки ще називали гаївками, маївками, риндзівками та гагілками. Це напрочуд мелодійні та ніжні пісні.
Які ж пісні найдавніші? Звичайно ж, ті, що пов’язані зі стародавніми обрядами. У давні часи люди не могли пояснити різні явища природи, через що дощ, вітер і сонце вважалися живими істотами, тобто богами, від яких залежало їхнє життя. Богів наділяли іменами: Перун – бог грому й блискавки, Сварог – неба й небесного вогню, Ярило – сонця і весни, Дажбог відповідав за жнива й достаток, Коляда – бог зими. Щоб задобрити богів, люди виконували різні дії – обряди, які супроводжувалися піснями, іграми й танцями. Залежно від етапу сільськогосподарської праці та явищ природи, люди виконували різні обряди й пісні, орієнтуючись на календар.