* * *
Десять, дев’ять,
Вісім, сім –
Замовкає в небі грім.
Линуть хмари де-не-де.
Далі цифра шість іде.
В лузі скошена трава –
П’ять, чотири, три і два.
Після двійки – одиниця.
От і йди тепер жмуриться!
С. Шаповалов
* * * |
|
Мой четырех летний сын Сережа на отдыхе бегал по краю небольшого, но глубокого надувного бассейна. На мои замечания о том, что он сейчас упадет, он отреагировал так: посмотрел на меня взрослым взглядом, и говорит: - Мама, а если я случайно упаду? Ведь от случайностей же никто в мире не застрахован? |