Слово криза жодних приємних емоцій не викликає. Більше того, в нашій уяві одразу виникають асоціації, пов'язані з проблемами, хворобами, грошовими негараздами і тому подібними прикрощами. Чому? Просто ніхто із нас не любить змін.
Зміни — це не лише надбання, але і втрати: старого, звичного, зручного. Кризи розвитку тут не виняток. Зростання, становлення особи невблаганно означає відмову від колишніх звичних форм поведінки. Проте довіримося мудрості відомого всьому світу вітчизняного психолога Л. С. Виготського: «Якби кризи не були відкриті емпірично, то їх слід було б вигадати теоретично». Навіщо ж вони потрібні?
Становлення особистості — процес нерівномірний. Крім поступових змін, що супроводжуються набуттям навичок і одержанням знань, існують етапи, коли розвиток особистості має стрибкоподібний характер. Упродовж цього відносно короткого часу — від декількох місяців до одного року — спостерігається наростання труднощів у спілкуванні дорослого з дитиною, яка стає вередливою і важковиховуваною. Саме ці доворотні пункти й отримали назву криза дитячого розвитку. І хоча подібні прояви характерні не для всіх дітей, але найчастіше (тією чи іншою мірою) вони все-таки заявляють про себе.
Криз розвитку особистості, які доводиться долати дитині, насправді не так вже й мало: це криза новонародженості, криза одного року, трьох років, семи років, всім відома криза підліткового віку. Потрібно відзначити, що назви криз (окрім, напевно, новонародженості) дуже умовні, і час їх виникнення залежить від конкретної дитини та умов її життя. Але всі кризи розвитку мають декілька основних ознак. Познайомимося із ними.
1. «Гострий» період
Межі, що відокремлюють початок і кінець кризи, можуть бути вкрай невиразні. І хоча криза виникає непомітно, та дуже важко визначити момент її початку і закінчення. Характерним для будь-якої кризи є те, що вона має у середині свого перебігу пікову точку — різке загострення.
2. Важковиховуваність
Значна частина дітей у кризовий період важко піддається вихованню. У дитини часто знижується працездатність, послаблюється інтерес до колишніх улюблених занять. Для цього періоду також характерна загострена конфліктність дитини, що проявляється у різноманітних суперечках малюка з оточуючими, особливо з дорослими. Внутрішнє життя дитини часто пов'язане з хворобливими переживаннями. Однак конкретний характер протікання критичних періодів багато в чому визначається зовнішніми умовами.
3. Виникнення регресу
Негативні зовнішні характеристики поведінки в період кризи створюють враження того, що дитина, розвиваючись, не стільки набуває для себе щось нове, скільки втрачає з набутого раніше.
Загальні ознаки характерні абсолютно для всіх криз: будь то однорічний малюк або важкий підліток. Проте кожна криза супроводжує певний етап розвитку особистості, а значить, має свої прояви — і позитивні, і негативні.
Криза трьох років — одна з найвідоміших криз розвитку маленької людини. Криза трьох років відрізняється від того, що відбувалося у віці одного місяця (так звана криза новонародженості) або року (криза одного року). Якщо попередні два переломні моменти могли пройти відносно гладко, перші акти протесту були ще не такими активними за характером, а в очі впадали лише нові уміння і навички, то з кризою трьох років ситуація складніша. Пропустити її практично неможливо.
Слухняний трирічний малюк — явище таке ж рідкісне, як і поступливий і ласкавий підліток. Такі ознаки кризових періодів, як важковиховуваність, конфліктність та інше вданий період вперше виявляються реально і вповному обсязі. Недаремно кризу трьох років називають інколи ще віком норовистості. Ознаки, заякими визначають настання цієї кризи, складають так зване «семизір'я». Усвідомлюючи, що означає кожна складова цього семизір'я, можна успішніше допомогти дитині перерости даний етап розвитку, а також зберегти здоровою нервову систему — і дитячу, і власну.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
