— Моя Галинка ще з п'яти років прочитала буквар. А тепер беремо з бібліотеки дитячі книжки, і вона читає.
— А наш Тарасик знає всі букви, але ще не читає, ми й не вчимо читати — в школі навчать.
— Іринка вміє читати і писати. Вона кожного дня годину навчається — читає і пише.
— А ми не вчимо свого сина ні писати, ні читати, для чого забирати дитинство, воно й так коротке.
Хто ж має рацію з батьків? Сучасні програми першого класу вимагають від дітей відповідної підготовки, в тому числі й знання звуків і букв, уміння читати двоскладові слова, короткі речення. Організовану підготовку дітей до школи здійснюють: дитячі садки. Якщо дитина не відвідує дошкільного закладу, вся відповідальність за підготовку її до школи покладається на батьків. Саме вони мусять ознайомити дітей із звуками і буквами, навчити зливати приголосні з голосними в склади, читати перші слова.
Проте не всі батьки знають, яким методом потрібно вчити дитину читати. В окремих сім'ях використовують побуквенне читання: «Ти говори, Оленко, «м...а-ма, м...а-ма і читай — ма-ма...». Справді, колись учили і в школі читати першокласників за таким методом. Якщо ж дитина навчиться читати за неправильним «дідівським» методом, це принесе велику шкоду дитині в школі, адже перевчити значно важче, ніж навчити. Зараз навчання грамоти в школі відбувається за звуковим аналітико-синтетичним методом. В основі навчання грамоти лежить не буква, а звук.
До семи років у сім'ї дошкільник повинен одержати такі знання з грамоти:
Навчитись виділяти послідовно звуки в словах (рак— перший звук р, другий — а, третій — к), розподіляти звуки на голосні та приголосні (а, є, и, і, о, у —- голосні; м, ш, п, р та ін. — приголосні).
Знати, що мова складається з речень, речення з слів, слова поділяються на склади, склад на звуки, розрізняти звуки і букви.
Знати друковані букви: А, О, У, И, І, Е, М, Ш, С, Р, Л, Н, П, Т, К, В, Г, Д (якщо дитина легко засвоює, можна ознайомити з усім алфавітом), розрізняти маленьку та велику букви, знати їх призначення. Велика буква пишеться на початку речення, в іменах, прізвищах людей, кличках тварин, у назвах міст та сіл.
Складати з букв розрізної азбуки прямі (ма, па, ра, су, на), обернені склади (ам, ум, аш, уш) та двоскладові слова з відкритими складами (мама, рама, тато, пила).
Читати слова та короткі речення, складені з розрізної азбуки або кубиків. В окремих сім'ях дають дошкільнику читати «Буквар». Це робити не слід, тому що в школі у дитини зникне інтерес до навчання, адже матеріал підручника буде відомий. Азбуку на кубиках та в картинках можна давати дитині для самостійних ігор на п'ятому році життя. Діти, граючись з азбукою на кубиках, як правило, легко запам'ятовують та впізнають усі букви до п'яти років. У таких випадках не варто заважати дитині, але й не слід вимагати від неї вивчення букв, якщо у дитини не виник у цьому віці інтерес до графічного зображення звука. Організоване навчання грамоти доцільно починати, коли дитині сповнюється 5,5 років. Спочатку навчіть дитину виділяти звуки в словах, аналізувати звуковий склад трибуквенних слів (мак, рак, суп, сир та ін.) шляхом посиленої вимови кожного звука в слові. Наприклад, дорослий вимовляє «с... с... а..суп» і звертається до дитини: «Який ти чуєш перший звук у слові «суп»? — А тепер послухай, який другий звук у цьому слові: «су...у...у...у...п», третій: «суп...п...п»?» Звук п слід вимовляти з посиленою інтонацією. Запитати у дитини, скільки всього звуків у слові, запропонувати назвати перший, другий, третій. Коли дитина навчиться виділяти послідовно кожний звук в слові, можна давати їй такі вправи:
— Яким звуком відрізняються слова «сир» і «син»?
— Придумай слово, яке б починалося на другий звук в слові «мак» (абрикос), на третій звук в слові «суп» (пилка).
— На якому місці стоїть звук и в слові «гриб»?
— Придумай слово, в якому б звук а стояв на початку (автобус), в середині (мак), в кінці слова (школа).
— Знайди спільний звук в словах скоромовки (лелека, лелека, літаєш далеко).
— Порахуй, скільки звуків в слові (стіл, вікно, ніс, рис, слон).
Дорослі пояснюють дитині, що всі звуки поділяються на голосні та приголосні. Голосні звуки ( а, є, и, і, о, у) промовляються довго, їх можна співати, приголосні ж звуки не можна співати, вони вимовляються уривчасто (г, к, х, п, т), без участі голосу. За вказівкою дорослого дитина знаходить у словах голосні та приголосні звуки, визначає, на якому місці стоїть голосний, на якому — приголосний.
Ще до школи дитину слід ознайомити з реченням практично, не визначаючи правил. Наприклад, поставити на стіл іграшки, запропонувати дитині описати їх, почувши вдале двослівне речення, сказати: «Яке хороше речення ти сказав про іграшку!» — «Лялька сидить», повтори ще раз це речення. В твоєму реченні 2 слова. Яке перше слово? Назви його. Яке друге? Тепер я скажу речення «Лялька спить». Скільки слів у моєму реченні? Яке перше? Яке друге? Придумай речення, в якому було б три слова» (Катруся лягла спати).
Дорослий пояснює: «Коли ми щось говоримо, розповідаємо, запитуємо, ми говоримо реченнями. Речення складається з слів. У реченні може бути два, три і більше слів».
Після засвоєння дітьми речення дорослий вчить дитину поділяти слова на склади, дотримуючись певного порядку: спочатку двоскладові (мама, рама), потім трискладові (машина, малина). Пояснює дитині, що слова поділяються на частини, склади. Скільки голосних у слові, стільки й складів. Наприклад, в слові «рама» два голосних звуки, в першому складі «ра» і в другому «ма». Вимовляють разом з дитиною слово по складах: ра—ма.
В слові може бути два, три і більше складів. Запропонувати дитині назвати двоскладові і трискладові слова, визначити послідовно перший, другий, третій склади. На наступних заняттях діти знайомляться з односкладовими словами. Дізнаються, що частину слів не можна поділити на склади, це слово-склад і вимовляється одразу цілим словом: слон, гриб, суп, рак.
Така підготовча робота з навчання грамоти проводиться протягом вересня — жовтня. У листопаді слід ознайомити дитину з друкованими буквами А, У, М, Ш, навчити її складати прямі та обернені склади, зливати приголосний із голосним. Уникнути побуквенного читання допоможуть ряд прийомів. Так, можна запропонувати дитині пригадати, як вимовляється склад перед тим, як його читати. Наприклад, дитина розклала слово «Маша» на склади (Ма-ша), склад «Ма-» на звуки м і а, з букв розрізної азбуки склала склад «Ма-». Тепер слід його прочитати. Дорослий пропонує пригадати, яке слово вони аналізують, який перший склад у цьому слові, як вимовляється цей склад. «А тепер прочитай його таж, як вимовляла». Цей прийом можна використовувати на перших етапах навчання дошкільників читанню складів і слів, він попереджує побуквенне читання.
Допомагає дитині й читання слів за подібністю. Наприклад, коли дитина за допомогою звукового аналізу прочитала слово «Маша», треба ще прочитати слова: мама, сама, Саша, наша, Паша. Для цього дорослий виставляє ці слова по черзі в касі. Дитина легко може прочитати слова, які відрізняються лише однією буквою без звукового аналізу. Не можна забувати і про артикуляцію звуків, позначених буквами, вона допомагає дітям прочитати потрібний склад, що складається з губних, зубних приголосних і голосних звуків (ма, му, ми, па, пу, по). Скажімо, дитині потрібно прочитати склад «ма». Пропонуємо їй підготуватись до вимови першого звуку м, «стиснути губи», потім до другого — рот широко відкрити, «губи витягнути». «Замкни губи, подай голос, не обриваючи його, скажи а, вийде
склад ма».
Можна запропонувати такий прийом: підготуватись до вимови приголосного звуку перед читанням прямого складу. Дитині слід прочитати склад му. Дорослий пропонує їй приготуватись до вимови приголосного ма, але не вимовляти його, а читати одразу дві букви, склад. Дорослий указкою вказує на голосний звук. Значно полегшує злиття приголосного з голосним, протяжна вимова приголосного з швидким переходом на голосний звук («Вимовляй протяжно перший звук, поки не підставлю другий»: шша, мму, ссо). Цей прийом корисний при читанні прямих складів з протяжними приголосними л, м, р, ш, с. Для самостійних вправ використовується нарощування голосних і приголосних звуків на початку і в кінці слів (у-ра— Шу-ра, оси — роси).
Значно полегшує перехід до плавного читання слів із закритим складом (сом, суп та ін.) правильно поставлена робота з прямими і оберненими складами. Обернені склади слід включати в складові таблиці, проповувати дітям самостійно зіставляти прямі та обернені склади шляхом перестановки голосних букв, оскільки вони утворюють склад. Така робота допомагає дитині краще зрозуміти роль голосного звука в утворенні складів.
Після ознайомлення дитини зі складовим читанням слід говорити їй: «Дивись на голосний звук і говори склад». Якщо дитина читає окремими буквами і не зливає звуків у склад, можна порівняти читання з живим мовленням: «Ти читаєш «миа, миа», коли ти звертаєшся до мене, то так не говориш, а говориш «мама», так і читай злито, по складах «ма-ма».
Для більшості дошкільників властива така помилка, як нечиста вимова звуку, замість ш, м, н, р діти вимовляють ши, ми, ни, ри. Тому цінним прийомом є читання по черзі приголосних звуків і складу (приголосний + и): р-ри, н-ни, т-ти, с-си... Цей прийом допомагає сприймати звук у його чистому звучанні та уникнути помилок у вимові приголосних звуків з голосним призвуком и. Кожного тижня можна ознайомлювати з новою буквою. Знайомству з буквою передує звуковий аналіз слова протягом всього періоду навчання грамоти. До школи дитина називає звук у чистому звучанні р, л, а не ер, ел. Коли дитина навчиться складати з букв розрізної азбуки склади та слова, можна починати читати «Азбуку». Протягом одного заняття слід читати не більше однієї-двох сторінок. Організоване навчання грамоти дитини в сім'ї рекомендується проводити 2—3 рази на тиждень протягом 25—30 хвилин.
А.М. Богуш
"Розвиток мовлення у сім'ї"
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
