ВЕСЕЛКА
Хмарина тінню вкрила дерева у ліску,
Веселка опустила відерця у ріку.
Коромислом барвистим зігнулася від них,
Сяйнула в хвилях чистих, на берегах крутих.
Взяла вона водиці, і в полі край села
І жито, і пшеницю з відерець полила.
Д. Метелик
РАЙДУГА
Дощик сонечку всміхавсь,
Лоскотав промінчик.
А коли на землю впав,
Враз став зовсім іншим.
Посмішка вниз головою –
Кольоровою дугою!
Н. Замрія
НЕСЕ ВЕСЕЛКА ВОДУ
Несе веселка воду —
Від річки до городу,
Від озера — до саду
На молоду розсаду.
Несе лугам і нивам,
І житнім переливам.
До саду-огороду
Несе веселка воду,
Вологу — всім жадану —
На грядку капустяну.
На моркву, на квасолю,
На кріп, на бараболю,
На мак, на полуниці —
То все для нас гостинці.
На гарбузи, на дині
Та на барвінки сині,
На огірки, редиску
Та на кущі любистку.
На соняхи розквітлі,
Що мов сончата літні.
На ягоди порічки,
На виноградні стрічки.
Бо треба ж напоїти
І овочі, і квіти.
Несе веселка воду,—
Віщує нам погоду,
І день квітує з нею
Над рідною землею,
Над нашим отчим краєм,
Де сонце ми стрічаєм.
Несе веселка воду,
Свою умивши вроду,
Несе — не розливає,
Всіх працювать навчає.
М. Сингаївський
ВЕСЕЛКА НА СНІГУ
А сонце на морозі
Проміння роздає,
І снігом кольоровим
Повсюди виграє.
А дітвора сміється,
І чути — ох та ах:
— Та це ж веселка грає
Узимку на снігах.
Не сніг — барвисте диво,
Чи веселкова гра.
Вигукує до неї
Щаслива дітвора.
І жаль, хто не побачив,
Що квітне, як жива,—
Привітна, дивоцвітна
Веселка снігова.
М. Сингаївський
ДЕ ВЕЛКА КУПАЄТЬСЯ
На річці та й на дощечці
Дві качечки полощуться.
А над нами веселка вигинається,
В синьому морі купається.
В. Пепа
ВЕСЕЛКА
Надягла веселка
Стрічок-стрічок,
Як у свято.
Взяла коромисло
І пішла до річки.
Дорогою перестрів її
Князенко соняшник
Із золотим черевичком
У руці.
Поміряла веселка –
Якраз на ніжку!
От вони і побралися.
І. Калинець
У ВЕСЕЛКИ СІМ ДОРІГ
У веселки сім доріг.
Всі хутенько я пробіг,
Потім олівці узяв
І її намалював.
Т. Петровська
ВЕСЕЛКА
Веселка весельця
В ставок опустила
І сонячні скельця
В ставку намочила.
А жайвір дзвіночком
Покликав із неба:
- Нумо, підіймайся!
Чекаєм на тебе.
І сонечко хмарку
Промінням прогнало.
А де ж та веселка?
Була і – пропала.
В. Кравчук
ВЕСЕЛОЧКА
Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.
Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.
А ясного блакитного
Небу дам назавжди,
Світанкового синього залишу для води.
Непомітно погаснувши,
Упаду між дубів...
Так ніколи нічого я не лишаю собі.
А. М’ястківський
* * *
Веселка вийшла з броду,
Несе в відерці воду
Межею, де пшениця,
Де гречка-медівниця...
Ячмінь торкає вуса:
— Вже досхочу нап'юся!
* * *
Ген, по небу, через ліс
Гноми будували міст.
Сім веселих кольорів –
Гарний міст замайорів.
Н. Бугай
* * *
Ще доноситься грім здалека,
Затихають дощі рясні,
А над світом звела веселка
Загадкові мости ясні.
Дивовижні і кольорові,
На півнеба вони лягли.
Ці мости чарівні, казкові
В чисту мрію нас повели.
Відкотилася хмара сива
І кудись собі попливла.
А веселка така красива
Засміялася, ожила.
Диво-кольором нас чарує –
Кольорів вона має сім.
І красою усіх дивує,
І тепло роздає усім.
Н. Красоткіна
< Предыдущая | Следующая > |
---|