Чому ведмедик спить в барлозі
Йшов Ведмедик лісом темним.
Натомився – спати ліг
Біля дуба... Та даремно! –
Бо заснути він не зміг:
Мерзнуть лапи, навіть вуха.
Він потилицю почухав:
«Осінь зиму зустрічає,
А я ковдри ще не маю!
Треба десь її достати,
Щоб тепліше було спати».
Він до Вовчика: «Мій друже,
Я без ковдри занедужав...»
Вовчик: «Я весь час полюю,
Тож перин не потребую!»
Йде Ведмедик до крамнички,
До руденької Лисички:
«Кумонько, продайте ковдру,
З нею спатиму я добре».
Та відмовила Лисичка:
«Маю тільки рукавички.
Холодом не переймаюсь –
Хвостиком своїм вкриваюсь!»
Відказали й білки чемно:
«Ковдру тут шукать даремно.
Цілий день ти ловиш ґав,
А у нас чимало справ».
«Що ж, дізнаюсь в куцохвостих
Зайченят», - Ведмідь гада.
Завітав до них у гості
Та про ковдру їх спитав.
Ті його не розуміють,
Бо, стрибаючи, аж впріють!
Непосидькам-зайченятам
Ковдра буде заважати.
«Ні, стрибати я не в змозі,
А зима вже на порозі...»
Тож – зробив Ведмідь барліг
Та й без ковдри спати ліг.
С. Ісмайлова
< Предыдущая | Следующая > |
---|