УССУРІЙСЬКИЙ ТИГР
Дуже давно на Далекому Сході було тепло, як у джунглях. Коли похолоднішало, усі звірі пішли на південь, а тигр залишився.
Посеред білих снігів уссурійського тигра видно на далеку відстань, і тому він полює вночі, коли його складно помітити. Проте влітку тигр почувається цілком упевнено. Він зачаїться на водопої та чекає, коли олень прийде воду пити, і нападає.
Очерет його маскує: уся тигрова шкіра розмальована смугами, тож одразу й не второпаєш, де смуга тигрова, а де очеретяна. Ось чому тигр смугастий.
Тигр знає, що його побачити влітку зовсім неможливо, тому не боїться підходити до села й викрадати собак. А якщо за ним по слідах ідуть в очерети мисливці, він обійде кругом і за мисливцями крадеться, як кішка.
ЖИРАФ
Жирафи — дуже великі тварини. Довжина тіла близько 2 метрів, висота 5—6 метрів, вага тіла 750 кілограмів. Є невеликі ріжки, вуха короткі. Колір шерсті жовтувато-рижий, розкидані плями у формі багатокутників.
Проживають в Африці, полюбляють жирафи молоді пагони акацій, мімоз та інших дерев. За допомогою довгого язика жираф може зривати листя з гілок, які покриті великими колючками. Траву жирафи їдять рідко. Для того, щоб пастись, тварині доводиться широко розставляти передні ноги чи навіть опускатися на «коліна». Таке положення тіла жирафи вимушені приймати, коли вони п'ють воду. Але це трапляється не часто. Жирафи обходяться без води декілька тижнів.
Живуть невеликими стадами (7-12). Рідко збираються до 50-70 тварин. Захищаються жирафи ріжками з важкою головою. А якщо ворог не відступає, то застосовують удар передньою ногою, яка має надзвичайну силу. Цікаво, що голосу жирафів ніхто ще не чув. Вони далеко бачать і прекрасно чують.
Жирафи не бігають, а стрибають. Можуть розвинути швидкість до 50 кілометрів за годину. Перескакують висоту до 2 метрів. Сплять вночі. Лягають на землю, підгинаючи ноги. Сплять дорослі жирафи усього 20 хвилин за всю ніч.
ЧЕРЕПАХА
Черепах відрізняють від інших тварин панциром. Спереду і ззаду панцир має отвори, через які черепаха висовує свої кінцівки, голівку і ноги.
Нараховують понад 230 видів сучасних черепах. Черепахи живуть у Південній Америці, Австралії, Азії, Європі. Вони полюбляють жарку пустелю, тропічні ліси, гірські схили, озера, ріки, болота, зелені луки.
Черепахи здавна є символом повільності. Це стосується сухопутних черепах. У воді черепахи рухаються швидко.
Іжею черепах є риби, молюски, трав'яні рослини. Черепаха — це всеїдна тварина.
ПІНГВІНИ
Літати і бігати пінгвіни не можуть, але вони дуже гарно плавають і пірнають. Пірнають пінгвіни иа глибину до 130 метрів, плавають зі швидкістю 6 кілометрів за годину. За день пропливають близько 27 кілометрів. На глибині 3 метрів проводять 80 хвилин на добу.
Пінгвіни гніздяться на поверхні землі або в норах скель. У гнізді буває два яйця, рідко — три. Висиджують пташенят парою від 30 до 62 днів. Протягом трьох тижнів з пташенятами постійно перебуває один дорослий пінгвін. Потім батьки покидають пташенят і тільки зрідка повертаються їх годувати. З цього часу пташенята об'єднуються в групи. Їдять пінгвіни дрібну рибу, молюсків, рачків. Ворогів у пінгвінів небагато. У морі для них небезпечні морські леопарди і касатки.
ЗОЗУЛЯ
Звичайна зозуля — пташка середніх розмірів. Довжина тіла 40 сантиметрів, але хвіст довгий, до 18 сантиметрів. Вага зозулі близько 100 грамів. Ноги короткі.
Зозулю можна зустріти всюди: в тайзі, в лісах, в лісостепах, у парках, садках. Ця пташка — перелітна. Відлітає на південь. Прилітає до нас тільки в кінці квітня. За день пролітає близько 80 кілометрів. Тримаються зозулі великими зграями.
Відкладає за сезон до 20 яєць протягом 1-3 днів. Яйце зозулі важить 3 грами. Зозуля підкидає свої яйця в гнізда інших птахів. Декілька днів спостерігає за господарями гнізда, намагається бути непомітною. Вибирає час, коли господарі гнізда відлетіли, і підкладає яйце. Кладе в чуже гніздо тільки одне яйце. Деякі птахи викидають чуже яйце із гнізда, інші залишають. Але більшість птахів не реагують на чуже яйце і висиджують пташенят.
Зозулі поїдають багато комах, личинок з дерев, кущів, із землі. Вони приносять користь рослинам.
ФЛАМІНГО
Піщані мілини далеко вклинилися в море. Тиша і спокій. Далечінь затягнута спекотним серпанком. Тут і там на зеленій воді — рожеві острови. Це зграї фламінго.
Якщо підійти до такої зграї, фламінго витягнуть довгі шиї, закрокують на своїх довгих ногах, озираючись і ґелґочучи, як гуси. І раптом — вибух! Спалахне червоне полум'я і майне до хмар! Це фламінго піднялися всі разом, розкинувши яскраво-червоні крила. І вже не рожевий острів у морі, а червона хмарина пливе у небі. Хмарина тане. Червоні низки, квадрати й стрілки креслять лазурове небо. Шелест крил, схожий на гуркіт водоспаду, стихає.
Тільки-но навчаться літати молоді — розучуються літати старі. У старих починається линяння; вони втрачають великі пір'їни із крил. Довго мандрують фламінго плесами, смішно перебираючи довгими ногами й піднімаючи із дна мул. А потім проціджують воду через дзьоб — вибирають водорості, молюсків і черв'яків. Зараз їм потрібно багато їжі, інакше після линяння фламінго втратять свій ніжно-рожевий колір, а пір'їни на крилах не стануть червоними.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
