Під самим Спасителевим хрестом на Голгофі росла на голій скелі лобного місця одним-одна квітка, на яку ніхто не звертав уваги. Вона бачила, як катували й мучили Ісуса та розпинали на хресті, й уся аж дрижала від болю та співчуття.
Коли посіпаки здирали одежу з Ісуса, то їй боліло це так, начебто хто з неї обривав листок за листком; а коли розтягнули Ісуса на твердому хресті, то їй здалося, що це її саму роздирають навпіл; а коли підняли хреста вгору, пройняв її біль від коріння аж по верхнє квіття, так, неначе якась жорстока рука вирвала її насильно із землі.
І завис Спаситель у страшних муках угорі над квіткою, і вона не могла нічого зробити для нього. Як радо пожертвувала б вона себе як бальзам на Христові рани! І вона бажала конче щось придумати.
— Бодай одне, що зможу, коли Бог дасть мені сили, — сказала собі квітка, — я старатимусь витягнутись вгору по хресті й поміститися між тілом Ісуса та твердим хрестом — тоді хрест не тиснутиме так дуже Божого тіла.
І вона піднялась із землі вгору, вчепилася хресного дерева та попнулася вище і вище. Одначе хоч як силувалася, тільки трошки піднеслася, а далі вже не могла ніяк. Тепер зрозуміла вона, що Бог задля неї не зробить ніякого дива, бо Син Людський мусить випити без найменшої потіхи чашу терпіння до краю. І вона схилилася, тремтячі від болю, перед Божим рішенням.
У цьому ж моменті сталося те, що Бог за її дитяче співчуття перемінив квітку назавжди й підняв її в очах янголів і людей понад усіма її великими і малими сестричками. Як ті люди, що їх Бог обдарував ласкою, бо вони терплять страждання Господа як свої власні та дістають на руках, ногах і в боці знаки ран, так і на квітці під хрестом відбилися святі сліди страждань. Вінець її пелюсточок став образом тернового вінця, крапки червоні — це рани від тернових колючок, п'ять пиляків — це знову знаки п'ятьох Христових ран, три знамена — то три цвяхи, що руки й ноги Христові пробили, а стовпчик усередині — це образ списа, що ним один з вояків пробив Христові бік.
Через те, що ця квітка носить знаки Христових страстей у своєму цвіті, то й зветься вона «страстеквітом». Господь прославив її так за те, що вона з розп'ятим Спасителем терпіла страждання й біль і хотіла пожертвувати собою в ту тяжку годину, коли навіть учні розійшлися.
Коли посіпаки здирали одежу з Ісуса, то їй боліло це так, начебто хто з неї обривав листок за листком; а коли розтягнули Ісуса на твердому хресті, то їй здалося, що це її саму роздирають навпіл; а коли підняли хреста вгору, пройняв її біль від коріння аж по верхнє квіття, так, неначе якась жорстока рука вирвала її насильно із землі.
І завис Спаситель у страшних муках угорі над квіткою, і вона не могла нічого зробити для нього. Як радо пожертвувала б вона себе як бальзам на Христові рани! І вона бажала конче щось придумати.
— Бодай одне, що зможу, коли Бог дасть мені сили, — сказала собі квітка, — я старатимусь витягнутись вгору по хресті й поміститися між тілом Ісуса та твердим хрестом — тоді хрест не тиснутиме так дуже Божого тіла.
І вона піднялась із землі вгору, вчепилася хресного дерева та попнулася вище і вище. Одначе хоч як силувалася, тільки трошки піднеслася, а далі вже не могла ніяк. Тепер зрозуміла вона, що Бог задля неї не зробить ніякого дива, бо Син Людський мусить випити без найменшої потіхи чашу терпіння до краю. І вона схилилася, тремтячі від болю, перед Божим рішенням.
У цьому ж моменті сталося те, що Бог за її дитяче співчуття перемінив квітку назавжди й підняв її в очах янголів і людей понад усіма її великими і малими сестричками. Як ті люди, що їх Бог обдарував ласкою, бо вони терплять страждання Господа як свої власні та дістають на руках, ногах і в боці знаки ран, так і на квітці під хрестом відбилися святі сліди страждань. Вінець її пелюсточок став образом тернового вінця, крапки червоні — це рани від тернових колючок, п'ять пиляків — це знову знаки п'ятьох Христових ран, три знамена — то три цвяхи, що руки й ноги Христові пробили, а стовпчик усередині — це образ списа, що ним один з вояків пробив Христові бік.
Через те, що ця квітка носить знаки Христових страстей у своєму цвіті, то й зветься вона «страстеквітом». Господь прославив її так за те, що вона з розп'ятим Спасителем терпіла страждання й біль і хотіла пожертвувати собою в ту тяжку годину, коли навіть учні розійшлися.
< Предыдущая | Следующая > |
---|