ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Первоклашки Особливості дитячої пам'яті.


Особливості дитячої пам'яті.

У дитинстві переважають образний та емоційний види пам'яті. Тому молодші школярі краще запам'ятовують наочний матеріал: предмети, які оточують дитину і з якими вона взаємодіє, зображення предметів і людей. Продуктивність запам'ятовування такого матеріалу значно вища, ніж запам'ятовування словесного матеріалу.

Протягом молодшого шкільного віку діти краще запам'ятовують слова, які позначають назви предметів, ніж слова, що позначають абстрактні поняття.

У дослідженнях психологів установлено, що на запам'ятовування конкретних і абстрактних слів великий вплив має єдність сигнальних систем. Іншими словами, діти міцно запам'ятають те, що їм назвуть, покажуть і пояснять, наприклад географічні назви, позначені на картах. Гірше закріплюється в пам'яті те, що називається, але не демонструється.

Абстрактний матеріал запам'ятовується по-різному. Наприклад, визначення понять потрібно обов'язково підкріпляти прикладами. Добре запам'ятовується той абстрактний матеріал, який спирається на взаємозв'язки між окремими явищами.

Конкретно-образний характер пам'яті дітей молодшого шкільного віку проявляється і в тому, що вони не можуть логічно опрацювати текст, поділити на частини, якщо при цьому немає опори на наочність, тому дітям потрібно надавати ілюстрації. Ці властивості пам'яті молодших школярів потрібно враховувати батькам і вихователям, щоб запобігти перевтомі та втраті інтересу до навчання.

У молодшому шкільному віці під впливом навчання пам'ять розвивається у двох напрямках: 1) зростає роль і вага словесно-логічного смислового запам'ятовування (порівняно з наочно-образним), 2) дитина вчиться керувати своєю пам'яттю і регулювати її прояви (запам'ятовування, відтворення, пригадування).

Молодші школярі, особливо у 1—2-му класах, схильні до механічного запам'ятовування через просте повторювання, без усвідомлення смислових зв'язків. Вони здатні запам'ятати дослівно доволі великий обсяг матеріалу без намагання переказати його своїми словами. Це пояснюється кількома причинами. По-перше, механічне запам'ятовування у молодших школярів добре розвинене. По-друге, діти цього віку ще не розуміють, що потрібно запам'ятати точно, а що можна засвоїти приблизно, тобто вони не вміють ще виділяти головне і другорядне. До того ж діти, особливо у 1-му і 2-му класах, ще недостатньо володіють мовою. І нарешті, за результатами досліджень, маленьким учням іще важко користуватися логічними схемами, організовувати смислове запам'ятовування, складати план тексту, щоб за його допомогою реконструювати цей текст.

Механічне запам'ятовування дозволяє впоратися з навчальним навантаженням тільки в початковій школі, але не в старшій. Часто метод механічного запам'ятовування стає єдиним протягом усього шкільного періоду. Але поступово обсяг матеріалу збільшується, ускладнюється, вивчити його напам'ять стає неможливим, тому в старших класах з'являються перші труднощі, домашнє завдання залишається невиконаним.

Часто батьки учнів середньої школи скаржаться на те, що син або донька не бажають ходити до школи, пропускають уроки. Батьки розповідають про те, що в початковій школі цілі сторінки підручника діти вивчали напам'ять, а в 6-му класі чомусь з'явилися великі проблеми.

Тому з перших днів перебування дитини в навчальному закладі необхідно вчити дітей логічно запам'ятовувати матеріал, узагальнювати його, виокремлювати головні думки, тобто використовувати прийоми розумової обробки матеріалу.

Здатність до розмірковування, аргументації логічних схем, доказів — усе це приходить до дітей поступово. Вихователі, батьки мають наполегливо допомагати дітям, стимулювати розвиток логічно-смислової пам'яті через спонукання до переказування матеріалу своїми словами, реконструкції головної думки тощо.

Пам'ять молодших школярів має здебільшого мимовільний характер. Це означає, що діти запам'ятовують здебільшого яскраве, цікаве, голосне, несподіване, незвичайне, те, що рухається. Усе це запам'ятовується без зайвих зусиль, тобто мимоволі. Дитині поки що важко змусити себе зусиллям волі запам'ятати те, що не подобається, непривабливий матеріал. Мимовільна пам'ять фіксує цікаві відомості, яскраві події, казки. При мимовільному запам'ятовуванні не ставиться певна мета стосовно того, що потрібно запам'ятати, запам'ятовування відбувається ніби саме собою.

Надалі процеси пам'яті, як і всі інші психічні процеси, суттєво змінюються. Пам'ять дитини поступово набуває рис довільності, стає усвідомлено регульованою. Завдання вихователів і батьків — допомогти дітям оволодіти засобами організації й управління процесом запам'ятовування.

На продуктивність мимовільної пам'яті мають вплив мотиви і способи діяльності. Чим тісніше вони пов'язані з метою запам'ятовування, тим продуктивнішим виявляється мимовільне запам'ятовування. Наведемо такий приклад із досвіду відомого спеціаліста з вивчення закономірностей пам'яті П. Зінченка. Учень розв'язував складну задачу й нарешті  задоволено закрив зошит. Проте в результаті цієї роботи він не тільки одержав правильну відповідь, але й запам'ятав зміст задачі, хоча такої мети перед собою не ставив. У цьому випадку запам'ятовування змісту задачі — це побічний продукт діяльності: спрацювала мимовільна пам'ять. Наведемо ще один приклад із досліджень П. Зінченка. Двом групам молодших школярів роздали картки, на яких було зображено предмет і написане якесь число. Завдання для груп дали різні. Одна група мала провести класифікацію карток за змістом зображення. Друга група розкладала картки в порядку зростання чисел. Після виконання цих завдань учням несподівано запропонували пригадати назви всіх намальованій предметів і чисел. Результати роботи груп виявилися різними. У першій групі краще запам'ятавсь картинки, у другій, навпаки, — числа. Учений пояснює це явище і приходить до важливого висновку про закономірність мимовільного запам'ятовування: «У процесі діяльності добре мимовільно запам'ятовується матеріал, який входить у зміст основної мети дії, і гірше або зовсім не запам'ятовується той, який становить способи її виконання». Це забезпечує вибірковість мимовільної пам'яті.

Однак і те, що входить у зміст дії, запам'ятовується не однаково добре і міцно. Досліди показують, що продуктивність значною мірою залежить від ступеня активності й способів діяльності. Так, наприклад, зміст матеріалу запам'ятовується значно краще, якщо в процесі роботи над ним учень не користується готовим планом, а складає такий план самостійно. Так само великий вплив на продуктивність мимовільного запам'ятовування справляють мотиви діяльності (для чого це потрібно?).

Діти краще запам'ятовують матеріал у ситуації спілкування. Тому спочатку домашнє завдання слід виконувати разом із дорослими, які просять повторити вголос своїми словами те, що потрібно вивчити. Ці набуті навички дозволять у майбутньому легше перейти до самостійної роботи, самоконтролю. Поступово буде збільшуватися словниковий запас, формуватиметься вербальний інтелект. Процеси відтворення і забування теж можуть бути мимовільними.

Мимовільна пам'ять діє за принципом «запам'яталося само по собі», але все ж має вибірковий характер. Запам'ятовується мимовільно не тільки те, що нас вразило, викликало сильні переживання, але й те, що виконується активно, піднесено, творчо, захоплено. Отже, створюючи доброзичливу, творчу атмосферу дітям, ми тим самим сприяємо кращому запам'ятовуванню, яке відбувається легко, невимушено, радісно. Створюймо гарний настрій! Адже «інструмент пізнання» на фоні гарного настрою діє успішніше. Загалом усе, що покращує наш настрій і здоров'я, покращує і пам'ять.

Мимовільна пам'ять
допомагає людині закріпити найцінніше, що було в її особистому досвіді. Проте особистого досвіду недостатньо, щоб засвоїти суспільний досвід людства і потужну ріку інформації, яка зростає кожної миті. За словами П. Зінченка, «довільна пам'ять — це могутній інструмент, що дозволяє кожній людини за короткий час зробити надбанням колективний досвід усього людства».

Довільна пам'ять спрацьовує тоді, коли ми ставимо за мету запам'ятовування. Головне в ній — намір запам'ятати. Довільне запам'ятовування ефективніше за мимовільне. Воно забезпечує більшу систематичність, усвідомленість, міцність засвоєння.

Довільне запам'ятовування проводиться за допомогою певних зусиль. У нашому житті воно має велике значення. Таблиця множення, всілякі правила роботи з технікою самі собою не запам'ятовуються. Усе це доводиться заучувати сумлінно, систематично, переборюючи непіддатливість матеріалу. Довільне запам'ятовування вимагає волі, уваги, посидючості, вміння організовувати свою роботу.

У школі дітям потрібно багато запам'ятовувати, вивчати новий матеріал, уміти переказувати його, розуміти те, що потрібно вивчити, пригадувати його через тривалий час. Невміння дитини запам'ятовувати відбивається на навчальній діяльності й негативно впливає на ставлення до навчання і школи.

У процесі довільного запам'ятовування людина свідомо реорганізує матеріал і працює над тим, щоб його запам'ятати за допомогою різноманітних засобів. Включаються такі операції мислення, як класифікація, групування, порівняння, співвіднесення, що забезпечує глибоке розуміння матеріалу, вибірковість, відокремлення головного від другорядного.

П. Зінченко виділяє чотири операції мнемічних (від грец. «мнемо» — пам'ять) дій:
1)    орієнтування в матеріалі;
2)    групування матеріалу;
3)    встановлення зв'язків між окремими елементами всередині груп;
4)    встановлення міжгрупових відношень.

Це забезпечує повноту і точність запам'ятовування. Виміром засвоєного матеріалу для людської пам'яті є не кількість інформації взагалі, а кількість нової інформації. Чим менше нової інформації, тим легше запам'ятати. Чим більше знань людина засвоїла раніше, тим глибше вона розуміє вивчений матеріал.

Довільне відтворення інформації — процес творчий, активний, пов'язаний із відсівом другорядного і відбором головного.
Оцінюючи якість відтворення, слід ураховувати явище ремінісценції, пригадування із запізненням після тимчасового забування. Наприклад, у навчальній роботі вона проявиться, якщо матеріал запам'ятовувався безпосередньо перед відповіддю. Частіше це явище зустрічається у дошкільників та молодих школярів. Відтворення через деякий час може бути більш повним, ніж безпосереднє.

О. О. Ткаченко
Л.П. Омельчук
«Як розвинути пам'ять вашої дитини»

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама



Авторизация



Мой четырех летний сын Сережа на отдыхе бегал по краю небольшого, но глубокого надувного бассейна. На мои замечания о том, что он сейчас упадет, он отреагировал так: посмотрел на меня взрослым взглядом, и говорит:
- Мама, а если я случайно упаду? Ведь от случайностей же никто в мире не застрахован?