Фонематичний слух значно відрізняється від музичного, про який усі звикли чути. І цей слух у більшості людей досягає свого вищого рівня розвитку, тобто він абсолютний. Це вміння розрізняти відтінки голосу (його силу і висоту), здатність сприймати звуки і порівнювати їх із почутими раніше.
Народившись, дитина потрапляє у світ звуків. Спочатку вона сприймає їх як гомін, серед якого є її плач. Саме так із першої хвилини життя дитина розвиває свій фонематичний слух. Через кілька днів вона почне реагувати на несподівані гучні звуки, що нібито порушують звичний монотонний гомін (розбилася тарілка, лопнула повітряна кулька). Через місяць малюк упізнає матусин голос серед безлічі інших. Кажуть, що дитина народжується глухою. Це неправда! Вона ще не навчилася розрізняти навколишні звуки.
У 80% дітей слух розвивається самостійно. Ані батьки, ані діти цього не помічають. Тому більшість людей не чула терміну «фонематичний слух». Частіше звертаються до логопеда у випадку відсутності якогось звука, не замислюючись при цьому над причиною виникнення цієї проблеми. Але біда й полягає частіше в тому, що дитина не вміє правильно порівнювати вимовлений звук зі своїм чи навпаки, у зв'язку з постійним сюсюканням батьків, їй просто немає з чим порівняти. На жаль, буває і таке, коли самі батьки не вміють вимовляти деякі звуки, а діти просто за ними повторюють. Якщо у родині є подібна проблема, слід звернути особливу увагу на розвиток фонематичних процесів дитини.
У будь-якому навчанні важлива поступовість. Не зможе дитина розв'язати приклади, якщо не знатиме кількості числа, не розумітиме значення слів «мінус» і «плюс». Не зможе прочитати слово, якщо не знатиме, як вимовляються літери, доки не навчиться їх поєднувати у склади (проспівувати) й утримувати в пам'яті кілька вимовлених звуків у певному порядку. Так само і в фонематичних процесах. Для того щоб результат був позитивним, необхідно почати спочатку. Якщо дитина не помиляється, виконуючи перше завдання, можна переходити до наступного. Якщо отримано сумнівний результат, то не варто поспішати переходити до на ступної вправи, слід повторити завтра те саме, можливо з варіантами, але з однією метою.
Отже, де той самий початок? Знову згадаймо безпомічного малюка, який з'явився в цьому світі. З чого починає він? З немовленнєвих звуків. Тому саме з них і почнемо!
Магазин
Дорослий готує невеличкі коробочки і разом із дитиною засипає в них цукор-рафінад, квасолю, манку. Дитина намагається на слух з'ясувати, що де лежить. Дорослому необхідно пам'ятати, що з дитиною потрібно грати. Він має стати «продавцем», а вона — «покупцем».
Дитина прийшла до магазину купити цукор, а дорослий «забув», у якій коробочці він лежить, тому нехай малюк підкаже.
Що звучить?
Дорослий демонструє, які звуки відтворюють музичні інструменти: піаніно, бубен, сопілка, гармошка. Потім ховає всі інструменти, грає на одному з них. Чи здогадається малюк, що саме зараз опинилося у руках дорослого? Доречно почати із двох-трьох музичних інструментів, поступово збільшуючи їх кількість.
Що з них зараз звучить?
Ще складнішим завданням буде розрізнення звуків, що відтворює один і той самий предмет (наприклад, у бубен можна вдарити, а можна подзвонити).
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
