Колись давно покликав Березень Квітня в гості.
Квітень поїхав возом, а Березень заходився та такого наробив, що мусив Квітень додому вернути: сніг, мороз, завірюха — не можна возом їхати. На другий рік знову поїхав Квітень до Березня в гості, та на цей раз уже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, сніг розтав, річки розлилися,— знов мусив вернутися Квітень.
Зійшовся Квітень з Травнем і скаржиться:
— Скільки вже разів зриваюсь їхати до Березня в гості, та ніяк не доїду — ні возом, ні саньми. Поїду возом — зробиться зима така, що й осі пообмерзають і колеса не крутяться; поїду саньми — теплінь така стане, що ні возом, ні саньми.
А Травень і каже:
— Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візьми воза, сани й човен, то тоді, певне, доїдеш.
Послухав Квітень і, дочекавшись слушного часу, зробив так, як порадив Травень, їде саньми, а на санях воза й човен везе. Березень дав тепло — і сніг розтав. Тоді Квітень кладе сани й човен на воза і таки їде далі. Став знову мороз і сніг — Квітень знов поскладав човен і воза на сани. Далі розтанув сніг, розпустило скрізь річки, і не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді Квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до Березня в гості так, що той і не сподівався.
Здивувався Березень та й питає:
— А хто тебе навчив, як до мене дістатися?
— Та, спасибі йому, Травень порадив, як їхати.
Березень і каже тоді:
— Зажди ж ти, Травню, я ще тобі крильця обшмагаю.
То від цього й тепер часто в травні березневі морози бувають, бо Березень і досі сердиться на Травня.
Українська народна казка
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
