Безконечні казочки для дітей
Безконечник для Назарчика
Дзень і дзінь, дзень і дзінь!
Звідки тут узявся кінь?
І хто їде на коні
У червонім кафтані?
І чому так у сідлі
Разом звірики малі:
Зайчик, котик, левеня
Посідали на коня?
І куди вони так мчать?
Я питаю — всі мовчать.
Чистий цирк.
Тільки чути: дзінь і дзень —
Їдуть-їдуть цілий день.
Тільки дзень, і тільки дзінь —
Звідки тут узявся кінь?
І хто їде на коні...
І т.д.
І. Калинець
* * *
Був дід Монька,
Тримався злегенька,
Шапочка капустяна,
Дашок солом'яний.
Сірі бички мав,
На припічку запрягав.
Гов, тпрру, до ярма!
Обернувся, та й нема.
Був дід Монька,
Тримався злегенька...
І т.д.
* * *
— Чого, діду, плачеш?
— Мишка вкусила.
— А де ж тая мишка?
— Під пічку побігла.
— А де ж тая пічка?
— Водою залило.
— А де ж тая вода?
— Воли попили.
— А де ж тії воли?
— Вовки поїли.
— А де ж тії вовки?
— У ліс побігли.
— А де той ліс?
— Огонь попалив.
— А де ж той огонь?
— Річка залила.
— А де ж тая річка?
— Воли попили.
— А де ж тії воли?
— Вовки поїли...
І т. д.
* * *
Жив собі дід Сажка,
На ньому була сіра семиряжка,
На голові шапочка,
Під носом капочка,
На семиряжці латочка.
Чи хороша моя казочка?
Жив собі дід Сажка,
На ньому була сіра семиряжка...
І т.д.
* * *
Послухайте, люди,
Довга байка буде!
Був собі горобець,
Бабі збив новий горнець,
Прилетіла горобчиха,
Питається в баби стиха:
— А то хто збив вам горнець? —
Баба каже: «Горобець!»
— Підіб'ю йому крильця!
Чи казати знов з кінця?
Як казати, так казати:
Був собі горобець...
І т.д.
* * *
Був собі дід та баба,
А в них — садок,
А за садком — ставок,
А в ставку — рак,
А хто хоче байки,
Той — дивак!
Був собі дід та баба,
А в них — садок...
І т.д.
Із народного
* * *
Скажу, діти, вам казку:
Приніс зайчик дров в'язку,
Поколов їх дрібненько,
Зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка —
Моя казка коротка.
Скажу, дітки, і другу:
Прибіг котик із лугу,
Ліг собі серед печі,
Муркотів дивні речі.
Дасте бубликів в'язку —
Докажу вам ту казку.
Ще б і третю сказала:
Мушка в хаті літала,
У сметану влетіла,
Вийти звідти не вміла.
Далі — далі не можна,
Бо це казка тривожна.
Ба, ще й знаю четверту:
Був горобчик упертий,
Дзьобав скирту він спритно:
— Змолочу усе жито!
Чи змолотить — не знати,
Доведеться чекати.
Ще послухайте й п'яту:
Вбіг хлопчина в кімнату,
У болоті по вуха,
Бо він мами не слуха.
А що далі — не знаю,
Хіба маму спитаю.
Скажу шосту вам завтра,
Сьому й восьму позавтра,
У суботу дев'яту,
А в неділю десяту.
Певно, будете раді
Казочок цих громаді.
М. Підгірянка
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
