ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве



Вірші про Київ

КИЇВ
Колись давно столицю заснували
Кий, Щек, Хорив та Либідь, їх сестра.
Мій, Києве, ти місто старовинне,
Краси утілення та вічного добра.






Тече Дніпро. Колись у  його водах
Князь Володимир хрещення прийняв.
Він дбав про долю рідної країни,
Вчив грамоти та храми будував.

Ось пам’ятник Хмельницькому Богдану,
Цей гетьман для людей героєм став:
Походи він очолював козацькі,
Й про незалежність України дбав.

Ось Києво-Печерська Лавра стала,
Це пам’ятка духовності, тепла.
Попросимо усі, щоб Божа Матір
І нас, і Україну берегла.

У часи війни героєм став наш Київ,
Його ми ворогам не віддали,
І ми в музеї під відкритим небом
Згадаємо славетні ті бої.

Малята люблять своє рідне місто:
Тут цирк, театр дитячий, зоопарк,
Фунікульор, майданчики для ігор,
Тут з каруселями й гойдалками парк.

Так хочеться, щоб кожен з вас побачив
Красу столиці у весняний час.
Коли каштанами Хрещатик розцвітає,
До Києва запрошуємо вас!
Ю. Турчина (за матеріалами дитячого журналу Жирафа Рафа)


МІЙ КРАЙ
Київ — серце України
І найстарше місто в світі,
Хоч пройшов усякі зміни,
Гарний весь — в зимі і в літі.
Там церкви золотобанні,
А в них дзвони міднокуті,
Як задзвонять на світанні,
В Україні всім їх чути.
Коло Києва чи Львова,
Куди піду — гарно всюди,
Куди ступлю — рідна мова,
Де погляну — рідні люди.
Працьовиті підгірянці,
Як вогонь, палкі гуцули,
І сміливії кубанці,
Що ще січень не забули.
І розважні подоляни,
І полтавці — солов'ї,
Бойки, лемки, волиняни —
Все ото брати мої.
Р. Купчинський


КИЇВ
Наш Київ розіслався
На горах над Дніпром,
Садами заквітчався,
Мов дівчина вінком.
Його побудували
Брати, батьки, діди.
І славно захищали
Від лютої біди...
М. Рильський


ПОЧАТКИ КИЄВА (Легенда)
Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди поляни
Оселились і жили.
Хлібороб робив у полі,
Пас пастух корів, овець,
З луком, з стрілами гнучкими
По лісах ходив ловець.
Пишно квітла Україна,
Повна всякого добра.
Як в раю, жили поляни
Понад хвилями Дніпра.
Все своє вони любили,
Шанували і чуже,
Хай, мовляв, Перун і Волос
Всіх від лиха стереже.
А коли сусід лінивий
Заздрив силі багача,
Вміли наші показати
Обосічного меча.
І віки нога ворожа          
Не ступала на наш лан.
Всі сусіди шанували
І боялися полян.
...Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек та Лебідь — їх сестра.
Над самим Дніпром на горах,
Огороджений з боків
Ровом, мурами, валами,
Київ виріс і розцвів.
На сторожі коло його,
Наче батько, став Дніпро,
Наче батько сину, ніс він
З півдня й півночі добро.
І здавалось, Україна
Буде квітнути віки,
І здавалось, всі народи
Їй сплітатимуть вінки.
О. Олесь

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама





Егор, 5 лет
Не так давно сидя на кухне сын задает мне вопрос:
- Пап, а почему ты женился на маме?
- Ну, потому что она умная и красивая.
Недолго думая, сын отвечает:
- Да, класота - стлашная сила. Я не попадусь к ней в лапы, - твердо заявляет он.