ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Психология дошкольника Чи потрібний дітям суворий контроль?


Чи потрібний дітям суворий контроль?

Для того щоб зміцнювався характер дитини, розвивалася її воля, необхідний простір. Що це означає? Про який простір йдеться? Жорсткий режим, ретельність, слухняність — ось і всі умови для загартовування характеру,— вважають деякі дорослі. Донині зустрічаються аматори муштри, які вважають, що без покарання за будь-яку помилку або провину виховати вольові якості в дитини не вдасться. Ця думка — не більш ніж омана.






Звісно, можна змусити дитину коритися, погрожуючи їй різноманітними покараннями, але така слухняність не має нічого спільного з умінням самостійно, згідно з власними спонуканнями, регулювати поведінку, відмовлятися від спокус, дотримуватись моральних норм. Надмірне несхвалення, покарання за незначні провини та помилки викликають в дитини постійне відчуття своєї провини, острах перед покаранням за таємні думки, мстивість, а це — ще один шлях розвитку пасивності дитини.

Суворість у вихованні припускає поєднання високої батьківської вимогливості з повагою до дитини як особистості, яка розвивається.

Причину проявів у дитини свавілля, неслухняності В. О. Сухомлинський убачав у недоречному використовуванні батьками своєї влади. Будь-яке примушування дитина переживає як силу, що придушує її волю. Батьківська влада повинна спонукати дитину бути гарною — таке бажання притаманне кожній дитині, і завдання батьків — не зламати цей тендітний щиросердний порив

Виховання в дітях вольових якостей, нагадаємо дорослим, що під час такого виховання не варто перегинати палицю, встановлюючи неможливі для виконання правила та висуваючи до дитини такі самі неможливі вимоги.

Діти за нашим тоном, мімікою чуйно вловлюють, чи обов'язково слід виконувати вимогу, чи можна не звертати на неї уваги. Ми не помічаємо, що сприяємо іноді дитячій неслухняності: замість спокійної та твердої вказівки починаємо вмовляти або забороняємо й одночасно надаємо надію; дитина робить висновок — слухатися необов'язково.

Постійно звертаючись у присутності дитини до батька за підтримкою своїх розпоряджень, вона нібито навмисно підкреслює свою безпорадність, заздалегідь визначає, що її слово не матиме значення. І ось хлопчик уже зрозумів: слухатись потрібно тоді, коли вагоме слово скаже батько, а матусині розпорядження не обов'язкові!

Батькам необхідно вміти висувати до дітей вимоги авторитетно, дотримуючи твердості та серйозності тону, при цьому бути справедливими та послідовними. Неприпустимо, щоб розпорядження дорослих були непевними, налаштовували дитину на суперечку, сприяли «виторговуванню» виконання її бажань.

Поважати дитину як особистість — це означає:
- бути делікатним, тактовним у поводженні з нею;
- уміти розмовляти з нею і вислуховувати її; 
- виявляти витримку навіть тоді,  коли дитяча неслухняність викликає роздратування;
- уміти обрати спосіб впливу на дитину, не насилуючи її волю та не ображаючи її людської гідності;
- уміти обрати місце і час для напучування;
- уміти зрозуміти дитину та мотиви її вчинків, щоб під час обрання прийомів впливу спиратися на те краще, що є в дитині.

Поважати дитину — це не означає іти на поводі у неї, виявляти поступливість, навпаки: це означає для дорослих бути розумно вимогливими і суворими.

Батьки якомога раніше повинні засвоїти спокійний, урівноважений, привітний, але завжди рішучий тон у своєму діловому розпорядженні, а діти змалечку повинні звикнути до такого тону, звикнути підкорятися розпорядженню та виконувати його охоче. Можна бути яким завгодно ласкавим із дитиною, жартувати в нею, гратись, але за потреби необхідно вміти розпорядитися коротко, один раз, розпорядитися з таким виглядом і в такому тоні, щоб ані у Вас, ані в дитини не залишалось сумнівів щодо правильності розпорядження та неминучості його виконання.

Батьки повинні навчитися віддавати такі розпорядження дуже рано, коли дитині виповнилося півтора-два роки. Справа ця зовсім нескладна: потрібно тільки стежити за тим, щоб розпорядження дорослого задовольняло таким вимогам:
- воно не повинно віддаватися зі злістю, лементом, роздратуванням, але не повинно бути схожим і на вмовляння;
- воно повинно бути посильним для дитини, не вимагати від неї надмірного напруження;
- воно повинно бути розумним, тобто не суперечити здоровому глузду;
- воно не повинно суперечити іншому розпорядженню — чи то Вашому, чи то Вашої дружини (чоловіка).

Виховання здатності до подолання безпосередніх імпульсів у дітей вимагає, звісно, не пригнічення їхніх бажань, задумів, ініціативи, а організації їхньої поведінки, установлення правил, обов'язкових для виконання.

Чим дитина є молодшою та збудливішою, чим менше привчена підкорятися правилам, тим менше вона вміє стримуватися та долати труднощі, тим більшого значення для розвитку її волі набуває ступінь вимог, що висуваються до неї. Виховання не може бути невимогливим, тому що відсутність вимогливості до дитини є не що інше, як виховання стихійне.

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама



Авторизация