ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Психология дошкольника Чи важко вчитися у віці шести років?


Чи важко вчитися у віці шести років?

Шестирічки у школіУ наш час багато дітей вступають до школи і починають навчатися уже в шестирічному віці. У зв'язку із цим виникає багато питань, що потребують спеціального розгляду. Якщо шестирічна дитина починає вчитися в школі, то чи означає це, що вона розвивається швидше і перестає бути дошкільником? Чи корисно в цьому віці розпочинати шкільне навчання, і яким це навчання повинно бути? Чи всі діти можуть починати вчитися у віці шести років? Що таке психологічна готовність до школи?






Усі психологи, які працюють із шестирічними дітьми, доходять висновку, що шестирічний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником: він зберігає особливості мислення, властиві дошкільному віку; у нього переважає мимовільна пам'ять (запам'ятовує здебільшого те, що привертає його увагу яскравістю, цікавістю, емоційним відгуком); специфіка уваги дозволяє дитині продуктивно займатися тією самою справою упродовж не більше ніж 10-15 хвилин.

Особистості шестирічних дітей притаманні певні особливості, що створює додаткові труднощі в процесі навчання. Інтерес до пізнання у цей час ще нестійкий, залежить від ситуації, тому під час занять у більшості дітей він виникає і підтримується завдяки вчителеві. Завищена самооцінка, некритичне ставлення до своєї поведінки і результатів праці призводять до того, що дошкільникам складно зрозуміти критерії педагогічного оцінювання. Вони вважають оцінювання своєї навчальної діяльності оцінюванням усієї своєї особистості, і коли вчитель повідомляє про помилки у виконанні завдання, це сприймається як «ти поганий». Отримання негативних оцінок, зауважень викликає тривожність, дискомфорт, через які значна частина учнів стають пасивними, залишають розпочату роботу або потребують допомоги вчителя. Поведінка дитини залежить від її емоційного стану, є імпульсивною та безпосередньою, що ускладнює колективну роботу дітей на уроці.

Зрозуміло, що дітей шести років навчати складно, і таке навчання необхідно будувати з урахуванням специфіки їхнього розвитку. Навчання шестирічних дітей припускає щадний режим (тривалість уроку не більше ніж 35 хвилин; у перервах між заняттями — фізкультурні розминки, ігри або прогулянки; денний сон; відсутність домашніх завдань та ін.), незначний обсяг навчального матеріалу (знання та вміння, які діти повинні опанувати за три роки навчання в початкових класах, починаючи вчитися від семи років, практично ті самі, що і в дітей, які навчаються від шести років у чотирирічній початковій школі), значна кількість загальнорозвивальних занять (фізкультура, музика, ритміка, образотворче мистецтво, праця, екскурсії), медичний контроль за станом здоров'я, особливі програми та методи навчання.

Шестирічна дитина швидко стомлюється, виконуючи одноманітну роботу, тому в класі потрібно забезпечити чергування різних видів діяльності. Не можна також давати завдання, що є типовими для традиційного навчання,— ті, які вимагають від дитини тривалого зосередження погляду на одному предметі, виконання серії монотонних точних рухів тощо. Оскільки в цьому віці дитина прагне вивчати все через докладне розглядання та обмацування, значне місце повинне приділятися її практичним діям із предметами, роботі з наочними матеріалами.

У шестирічної дитини існує нагальна потреба в грі та емоційній насиченості всього життя, саме тому вона значно краще засвоює програму, запропоновану їй в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. Отже, педагогам необхідно постійно збагачувати урок елементами гри.

Не будемо перелічувати всі особливості побудови уроку, відзначимо один принципово важливий момент: шестирічна дитина ще не повною мірою керує своєю довільною, вольовою поведінкою. Звісно, дитина вже може певний час керувати своєю поведінкою, свідомо намагатися досягти поставленої перед нею мети, але вона легко відволікається від своїх намірів, переводячи свою увагу на щось несподіване, нове, привабливе. Більше того, у шестирічних дітей недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, що ґрунтується на соціальних нормах і правилах. Активність і творча ініціатива дітей не можуть виявлятися за умов висування до них суворих вимог або регламентованого спілкування. І якщо, наприклад, дитину сварять за те, що вона намалювала не червоне, як було потрібно, а зелене сонце (на її думку, зелене сонце із червоними променями — це красиво), то у неї замість розуміння шкільних правил виникають подив, образа, острах помилитися наступного разу. Авторитарний стиль спілкування із шестирічними дітьми не просто небажаний — він неприпустимий.

Незважаючи на певну специфіку й складність організації навчання шестирічок, існують певні новоутворення у психічному розвитку дитини, які дають підстави фахівцям рекомендувати навчання з цього віку. Перше, на що хотілося б звернути увагу, це те, що діяльність старших дошкільників більше організовується не окремими бажаннями, які не пов'язані або навіть конфліктують одне з одним, а певною системою провідних мотивів, які є значущими для дитини: ці домінуючі мотиви підпорядковують ситуативні, тому діяльність дитини стає спрямованішою (наприклад, дитина, заради того, щоб завершити справу й переконатися в результаті або отримати схвалення дорослого, готова відкласти прогулянку або перегляд мультфільмів).

У старшому дошкільному віці формується здатність передбачати можливі дії та оцінювання з боку оточуючих, попереджати ту або іншу ситуацію. У психофізіологічному розвитку дошкільника створюється певний ґрунт для довільної регуляції поведінки, яка стає менш залежною від навколишніх предметів і більшою мірою підпорядковується ухваленому рішенню, наміченому плану дій.

Значущим показником прогресивних змін у розвитку психічних процесів старшого дошкільника є виникнення в нього довільної уваги, завдяки якій дитина має змогу зосереджувати, організовувати свою увагу, узгоджувати її з вимогами дорослого. Завдяки довільності процесів запам'ятовування та відтворення шестирічки можуть запам'ятовувати цілком свідомо: у цьому віці пам'ять у них достатньо міцна та значна за обсягом.

Мислення ще зберігає прихильність до конкретних образів і предметів, але поступово стає словесним, що поліпшує, у свою чергу, якість розумових дій.

Що ж може статися з дитиною, якщо система шкільного навчання формалізована та недостатньою мірою зважає на її вікові особливості?

Як свідчать комплексні дослідження, які було проведено в школах, за несприятливих умов часто погіршується стан здоров'я дітей: може знижуватися вага, зменшуватися кількість гемоглобіну в крові, знижуватися гострота зору, виникати головний біль. Через погіршення загального самопочуття дитина починає часто хворіти, знижується її працездатність, що негативно позначається на навчанні; в окремих випадках виникають неврози або шкільна дезадаптація; діти напружені не тільки фізично, але й психологічно. Деякі шестирічки стають млявими та плаксивими, у них порушуються сон і апетит; інші перезбуджуються, стають дратівливими та запальними. Стомлюваність спричиняє зриви у поведінці, капризи. Зважаючи на соціальну нестабільність, труднощі пристосування до нових умов і взаємин шестирічна дитина гостро потребує безпосередніх емоційних контактів, а за формальних умов шкільного навчання ця потреба може не задовольнятися повною мірою.

За сприятливих умов навчання психологічна напруженість дошкільника зазвичай починає зменшуватися через 1,5—2 місяці від початку навчального року.

У більш жорстких умовах психологічна напруженість триває, спричиняючи побічні для дитини ефекти — як в психологічному, так і в соматичному плані.

Поряд із загальними труднощами навчання шестирічних дітей, виникає ще одна проблема, що пов'язана з індивідуальними особливостями конкретної дитини: вирішити, що шестирічній дитині потрібно вступати до інколи чи краще почекати ще рік,— означає визначити, наскільки дитина психологічно готова до шкільного навчання.

Незабаром до школи. Психологічні особливості дітей дошкільного віку

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама



Авторизация