ЗИМА І ВЕСНА
- Насуплю я брови, - говорить зима,
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине – рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
- А я засміюся, - весна одмовля, -
І сонце пекуче засяє:
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе зацвіте, заспіває.
С. Черкасенко
* * *
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
- Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
- Бо я чорний, - каже кіт,
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама.
То білий тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
М. Штрановський
ДІД МОРОЗ І ВЕСНА
Дуже хвастав Дід Мороз:
- Я страшніший бур і гроз.
Вже кого полоскочу –
Не до сміху,
До плачу.
Я нікого не боюсь,
Всім дошкулити берусь. –
Тут з’явилася весна,
Уклонилася вона
І сказала:
- А мене?.. –
Дід сховався в гущині
І кричить з кущів:
- Ні, Весно!
Це нечесно!
Це нечесно!
Ти мені, красуне мила,
Сиву бороду спалила! –
А Весна стоїть, сміється:
- Хай Мороз не задається!
П. Воронько
СКОРО СОНЕЧКО ПРИГРІЄ…
Скоро сонечко пригріє,
Потечуть струмки,
Темний гай зазеленіє,
Зацвітуть квітки.
Підем ми тоді з тобою
В ліс на цілий день
І натішимось весною,
І наслухаємось пісень.
О. Олесь
ОСТАННІЙ СНІГ
Під розлогим дубом
Нам на втіху
Заховавсь від сонця
Клаптик снігу.
Як зима тікала,
Лісом бігла,
Загубилась в неї
Хустка біла.
І на одинокій
Тій хустині
Проліс підіймає
Квіти сині.
В. Кочевський
* * *
Знаю я: весна настане.
З хмари сонечко прогляне,
Землю-матінку пригріє, -
Степ кругом зазеленіє!
П. Капельгородський
ХТО ВОНА?
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане, -
І здалеку бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.
Л. Глібов
ВЕСНЯНІ ЧОЛОВІЧКИ
В холодну березневу нічку,
Коли ще сердиться зима,
Весна маленьких чоловічків
До нас під ранок посила.
Вони приходять швидко - швидко,
І хоч ніхто не бачить їх –
Бруньки розмотують на вишнях,
Лопатками згрібають сніг.
Бува, натруть собі долоньки,
Натомляться, а все одно
Проб'ють на річці ополонки,
І скресне біле полотно.
Покрівля гріється на сонці,
Внизу слідочки крапенят:
То знову в нас біля віконця
Ті чоловічки тупотять.
В. Терен
ГРАТИСЬ ПОКЛИЧЕ ВЕСНА
Котик згорнувсь біля ніг…
Спи собі, котку, лежи —
Білою ниткою сніг
Стежку від хати зашив.
Зимонька піде стара –
Все, що жило, оживе.
Гостра проб'ється трава,
Ту білу нитку порве.
Стане струмочком вона…
Котку, тоді не заснеш
Гратись покличе весна,
З хати до неї втечеш.
В. Терен
* * *
Весна зиму проганяє,
І зелений по землі
Весна килим розстилає;
Із ірію журавлі
Летять високо ключами,
А степами та шляхами
Чумаки на Дін пішли.
Т. Шевченко
БУРУЛЬКА
Дзюрчать-дзвенять струмочки,
І птах вітає птаха...
Мала, хрустка бурулька
Додолу впала з даху.
Промовила бурулька:
— Заслабла я, ой нене:
Гарячий промінь сонця
Долинув і до мене!
Від сонця я розтану,
Розтану — не загину:
Ввіллюся у струмочок
І побіжу в долину.
Мене нап'ються трави
І стануть наче вмиті...
Хоч мало,
Та не марно
Я прожила на світі!
Л. Компанієць
< Предыдущая | Следующая > |
---|