* * *
Хвалить його кожен,
Любить його кожен.
І дня ми прожити
Без нього не можем.
* * *
Небо спить, мов зайченя,
І маленьке зірчення
Чорну шибку прочиня.
* * *
Хата мною багата.
Людям вірний я друг.
І коли вже я в хаті –
Буде й пісня навкруг!
* * *
У всіх людей одна святиня:
Куди не глянь, де не спитай, -
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж зелений в чужині рай –
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
М. Чернявський
* * *
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане, -
І здалеку бистренько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.
* * *
Росте ця лікувальна квітка
Опріч лісів іще в полях.
Малі й дорослі знають шлях,
Аби її добути влітку.
Шовково коси пломеніють,
Коли настоєм помиють.
А що, скажіть, за квітка, дітки?
* * *
Ой яка зелена хата!
Гарна пісня звідти й сміх.
І сміються в ній хлоп’ята,
Раді від липневих втіх.
Ой! Це ж молоді синочки,
Красні хлопці-огірочки.
О. Довгоп’ят
* * *
Квітує білим і червоним квітом,
Все вгору-вгору пнеться ціле літо.
А потім диво – де були квітки,
Стебло народжує стручки.
Отам, у зеленавих колисках,
Лежить малеча в пелюшках.
Яка ж вона смачна у пиріжках!
О. Довгоп’ят
* * *
Має жовту спідничку,
Од вітрів ховає личко.
Рветься сонечка напиться,
Кличе дощик, щоб умиться.
В неї коси зеленаві,
А яка смачна у стравах!
О. Довгоп’ят
* * *
Мати доні молодій
Огородник наділила.
Розкошує доня мила,
Каже неньці – тісно їй:
В земляній сиджу коморі,
А коса моя надворі.
Л. Глібов
* * *
Біля гаю хатку маю,
День у день я вилітаю.
Жде на мене праця влітку,
Оглядаю кожну квітку.
Легко лину над лужком,
А частую всіх медком.
В. Довжик
* * *
Розтина блакить гостроголова
Аж до зір готова досягти.
Космонавтики вона основа.
Екіпаж споряджено – лети!
Тут, у вірші, й відповідь готова.
А тобі лишається знайти.
Д. Білоус
* * *
Вузька буваю і широка.
У мене по обидва боки
Людські оселі, магазини. –
Ихи-ихи, - хурчать машини.
Цокочуть каблуки й ціпки.
Я поможу всім залюбки.
* * *
Давненько проклали її,
Оце й не скажу вже коли.
Рипіли колеса в далекі краї,
Окаті зірки проводжали з імли.
Гордиться вона: пролягла на весь світ!
А світ все відгадує: "Скільки ж їй літ?"
П. Розвозчик
* * *
Барвами ніжними сяє,
Усмішки в нас викликає,
Знову у травні буяє
Озеро духмяних зірочок.
Кущ цей називається…
Т. Лисенко
* * *
Срібна зірка біла-біла
На мою долоньку сіла
І як сіла, то й розтала –
Голуба водиця стала.
В. Довжик
* * *
Грізну хмару – громовицю
Розірвала блискавиця,
І в ту ж мить – гучний удар!
Мов гора упала з хмар!
В. Довжик
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
