ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Стихи, сказки, рассказы, легенды 12 місяців. Вірші і загадки про місяці року


12 місяців. Вірші і загадки про місяці року


МІСЯЦІ

Снігом сіє в новий рік
Бравий січень-січовик.

Вслід за ним лютує лютий —
Холоднючий і надутий.

Ллють у березні берізки
Весняні солодкі слізки.

Бризне дощиком на квіти
Жартівливий місяць квітень.







П'ятий місяць косить трави,
Так і звати його — травень.

Починає червоніти
Червень ягідками, діти.

Спіє колос. Бджілки липнуть
До медових лип у липні.

Серпень серпика кладе
На межу і в сад іде.

Вересень не верескливий,
Він птахам сурмить про вирій.

Сіє дощик. Листя жовкне.
Це десятий місяць — жовтень..

Опадає мертве листя
В листопаді-падолисті.

Рік завершити прибуде
У снігах старенький грудень.
Л. Дяченко


ВІД ЗИМИ І ДО ЗИМИ
Січень січе,
Лютий лютує,
Березень плаче,
Квітень квітує.
Травень під ноги
Стелить травицю.
Червень складає
Сіно в копиці.
Липень медовий
Бджілок чарує.
Серпень чудовий
Булки дарує.
Вересень трусить
Груші в садочку.
Жовтень гаптує
Клену сорочку.
Йде листопад,
Застеля килими.
Грудень надходить —
Початок зими.
Ф. Петров


У ЯКОМУ МІСЯЦІ?
Скільки місяців у році?
Ну, хто знає, говори!
І який з них веселіший
Для малої дітвори?

У якому сніжки, санки,
Баба з снігу, крики, сміх?
У якому — завірюха,
І мороз щипає всіх?

У якому тепле сонце
Розтоплює весь сніжок?
У якому перші квіти
Кличуть діток у садок?

У якому вишні, сливи
Червоніють на гілках?
У якому спіють груші,
Повно яблук у садках?

У якому дощик сіє,
Жовкне листя і летить?
У якому Нова Радість
В кожній хаті гомонить?
К. Перелісна


ПОРИ РОКУ
Вигадала мама донькам імена:
Літечко і Осінь, Зимонька й Весна.
Як Весна приходить, то цвітуть сади,
Ластівки щебечуть, всівшись на дроти.
А як прийде Літо, все кругом буя,
І радіє Літу вся моя сім'я.
Осінь багата нам дає плоди,
Ті, що родять рясно і поля, й сади.
А слідом за нею Зимонька-Зима
Снігом і морозом землю обніма.
А. Кузнецова

ВІРШІ ПРО СІЧЕНЬ

СІЧЕНЬ

Подивись: з початку року
На землі лежать сніги.
Скрізь, куди сягає око,
Кучугури навкруги.
Вітер снігом б'є в обличчя,
Засипає снігом дах,
І ведуть між себе січу
Хуртовини у степах.
Звір в цю січу попадеться —
Геть тікає ледь живий.
І по праву січнем зветься
Місяць перший, зимовий.
Л. Горлов


СІЧЕНЬ

Ліс під інеєм дріма.
По землі іде зима.
Входить, пишна і велична,
В крижану господу січня.

Усміхається з-під вій:
— Як живеш, сердитий мій?
Як снігами ти січеш?
Як морозами печеш?

Місяць січень очі мружить:
— Я сердитий, та не дуже.
Землю пухом укриваю,
Щоб не мерзнуть урожаю.

Поробив для дітвори
Гарні ковзанки з гори.

Лиш недбальців-неслухнянців,
Хто загаявсь на гулянці,
Розстіба свого кожуха,
Виставля з-під шапки вуха, —
Тих снігами я січу!
Тих морозами печу!
Т.  Коломієць


СІЧЕНЬ
Подивись: з початку року
На землі лежать сніги.
Скрізь, куди сягає око, —
Кучугури навкруги.

Вітер снігом б'є в обличчя,
Засипає снігом дах.
І ведуть між себе січу
Хуртовини у степах.

Звір в цю січу попадеться, —
Геть тікає ледь живий.
І по праву Січнем зветься
Місяць перший, зимовий.

Та стрічають Перше січня
Дуже радо малюки;
Скрізь веселі, новорічні
Зеленіють ялинки.

Сяють вогники зірчасті,
Й ми бажаємо для всіх
У житті — нового щастя,
В праці — успіхів нових!
Н. Забіла


СІЧЕНЬ

Вийшов січень у кожусі –
Білі брови, білі вуса.
Біла торба у руках,
Зорі світяться в очах.

Січень сипав із торбинки
Сніг на сосни і ялинки,
А з дерев на стежечки
Сніг трусили білочки.
Л. Новикова


СІЧЕНЬ
Січень-сікач
Ой багато насік.
Насік з морозу гілок,
Та запріг снігура у візок,
Та привіз до Вітра-брата,
Поскладав у холодній хаті.
До весни іще довго жити,
Буде чим у печі топити.
М. Воробйов


ВІРШІ ПРО ЛЮТИЙ

ЛЮТИЙ

Скаче біла завірюха
На блакитному коні,
Лине снігу потеруха
По ламкій озимині.
Поле голе, нахололе,
Тонко дзвонить, мов кришталь.
Завірюха гучно коле
Копитами білу даль.
Лунко репається крига
На озерах і ставках.
Вітер крутиться, мов дзиґа,
На долині та в ярах.
Невгамовна завірюха
Гори снігу наміта
І гукає в білі вуха
Приголомшеним хатам.
Завірюха валить валом
Через зиму навпростець,
А за нею гонить чвалом,
Юний Лютий-молодець.
Л. Горлов


ЛЮТИЙ
Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – чимала,
Суне й суне без числа:
Морозища, морозенки —
І великі, і маленькі;
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки,
І Вітренко, і вітрисько —
Вже вони близенько, близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.
Запита родину Лютий,
Чи то кожний добре взутий?..
Гей, у танець!..  І зі сну
Збудять танцями весну!
О. Сенатович


ЛЮТИЙ
Другий місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.

Хоче Лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі.
Гульк — уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
Знов морозом припече.

Та як здійме враз хуртечу,
Як засипле снігом дах!
Люди добре топлять печі,
Щоб не змерзнуть у хатах.

Та здаля вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть тіка від нас.
Н. Забіла


ЛЮТИЙ
Лютий — місяць дуже лютий:
Запитає, в чому взутий?
Виє хуга-завірюха,
Не пускає без кожуха.
Але сонечко сміється,
Стиха до землі проб'ється,
Хоч частинку, хоч хвилинку,
А погріє її спинку.
Л. Кондрацька


ВІРШІ ПРО БЕРЕЗЕНЬ


БЕРЕЗЕНЬ
Все раніше ясне сонце                       
На свій шлях виходить,                    
Все тепліше по віконцях                   
Проміннячком водить.                      
Щораз довше огріває                         
Замерзлу земельку —                        
Всміхається, обіцяє                           
Пору веселеньку.                              
Всміхається приязненько,                
Що вже минув лютий,  
Що приходить березенько
Річечку розкути.
Розкувати річку з льоду,
Сніги розтопити,
Сонячнії бережечки
Квітами встелити.
Насипати зілля-рясту
В садочку, в леваді —
Приходь, приходь, березеньку,
Діти тобі раді!
М. Підгірянка


БЕРЕЗЕНЬ
Трудився лютий до світанку
І заморозив геть струмок.
А березень підкрався ранком
І схрумкав нишком весь льодок.
Мороз і другу ніч старався —
Припорошив льодок сніжком.
Та знову березень сміявся:
Злизнув усе те язиком.

Хоч на річках льоди кололись —
Зима трусила ще сніги.
То лютий з березнем боролись,
Боролись, наче вороги.
Зима ще злиться, бідолаха,
А вже весна бере своє.
І березень бурульки з даху,
Немов цукерочки жує!
М. Лисич


БЕРЕЗЕНЬ

Весело цвірінькають
У дворі горобчики.
Познімали кожушки
І дівчата, й хлопчики.

- Цінь-цінь-цінь, - виспівує
Радісно синичка, -
Незабаром зявиться
Молода травичка.
М. Біндас


БЕРЕЗЕНЬ ЙДЕ

Березень іде,
Провесну веде,
Шепче вітер поміж віти:
«Озивайтесь, де ви, діти,
Де ви, діти, де?»
Тане — тане сніг,
Річкою побіг —
Вже дихнуть вільніше груди,
Більше вже нудьги не буде,
А веселий сміх!
Р. Завадович


ВІРШІ ПРО КВІТЕНЬ

КВІТЕНЬ
Зацвіли усі діброви,
І долини, і луги,
І річки синіють знову
І не входять в береги.
М. Стельмах

КВІТУЧА ВЕСНА
У квітні квітує квітуча Весна,
Квіти виповнюють весну
До дна.
У квітні   квітують нарциси,
Тюльпани,
У квітні цвітуть всякі квіти
Весняні.
У квітні квітують і Місяць,
І зорі,
Квітень вкрив цвітом поля
Неозорі,
Квітень всю землю
Зачарував...
Квітень скінчився - і травень
Настав!
М. Трохим

КВІТЕНЬ
Місяць квітень йшов з базару,
Ніс дарунок для весни:
Кошик гарних,
Різнобарвних
Квітів ніжно-запашних.
Ось підходить він до лісу, -
Путь нелегка навесні. –
Кошик з квітами повісив,
Сам спочити сів на пні.
А в цей час вітрець повіяв,
Геть всі квіти розтрусив.
Місяць скрикнув: - Лиходію,
Що ж оце ти наробив!
Ой, гультяю і ледащо!
Шкоду робиш ти завжди,
Порозносив квіти кращі
У гаї, луки, сади… -
Вітерець травицю топче:
- Квіти ці не пропадуть,
Не журися, любий хлопче,
Всюди хай вони цвітуть. –
І з тих пір, коли все квітне,
Журавлі в наш край пливуть,
Того хлопця люди квітнем,
Квітнем місяцем зовуть!
М. Лисич

Я КВІТУЮ
- Я квітую, - каже квітень, -
Квітом луків і гаїв.
Листя зграйками на вітах
Жде-чекає солов'їв.

- Я квітую! - квітень каже, -
Весно-сестро, пам'ятай,
Що довік бажання наше -
Прикрашати рідний край.
М. Сингаївський



ВІРШІ ПРО ТРАВЕНЬ

ТРАВЕНЬ
Люблю я час грози весною,
Коли травневий перший грім,
Немовби тішачися грою,
Гуркоче в небі голубім.
Луна співає голосисто,
От дощик бризнув, пил летить,
Краплин прозорчасте намисто
На сонці золотом горить.
Біжать потоки з гір суворих,
Пташиний не змовкає гам,
І в лісі гам, і шум у горах —
Усе підспівує громам...
Ф. Тютчев


ТРАВЕНЬ
А чим же місяць травень
Поміж братами славен?
Іде і весело співа,
Дощами землю полива,
Святковими піснями
І громом над полями.
Не з лійки-поливалки,
А з грозової хмарки.
Т. Коломієць


ТРАВЕНЬ
Я травень — сонця помічник,
Я в сонця — сонячний двірник:
Щоденно вранці на зорі
Його стрічаю у дворі,
Кажу до нього: — В добрий час,
Ласкаво просимо до нас.

Я травень — місяць-килимар,
Я ще вигадник і штукар:
Луги вкриваю килимами,
Дружу з бездомними птахами
І в килимах отих густих
Ліплю будиночки для них.

Я травень — місяць-золотар,
Позолочу старий амбар,
Нехай на сонці золотіє
Старий амбар, і двір, і дім.
Нехай старий світ молодіє
Під диво-пензликом моїм.
О. Сенатович


ВІРШІ ПРО ЧЕРВЕНЬ


ЧЕРВЕНЬ

Червень – це черешні,
Стиглі, соковиті,
Це – червоні вишні,
Солодом налиті.
Л. Голота


ЧЕРВЕНЬ
Ходить літо
Білим світом
Від двора і до двора,
А за літом —
Червень слідом
Спілі ягоди збира.
І солодкі, і червоні
Обриває тут і там,
Не сороці, не вороні —
Куштувать дає шпакам.
— Ну, які вони? — питає.—
Чи сподобались, чи ні?
І збирає-вибирає
Найспіліші та смачні
У найбільший козубок
Для малят, для пташок,
Запашні та соковиті —
Щедрим сонечком налиті.
Т. Коломієць


ХОДИТЬ ЧЕРВЕНЬ
Ходить червень і гладить колосся,
Чи в ньому зерно налилося?
І дзвенять колосочки до нього:
- Дай нам сонця й дощу золотого.
М. Пригара


ЧЕРВЕНЬ
В золотій хустинці
Дорогі гостинці
Червень нам приніс,
Ягоди-суниці
В лісі у травиці
Розсипає скрізь.
І чомусь здається –
Все навкруг сміється:
Луки, гай, ріка.
Ловимо в долоні
Промінці червоні –
Ой, теплінь яка!
М. Познанська

ВІРШІ ПРО ЛИПЕНЬ


ЛИПЕНЬ
Південь. спека. Жарко всюди.
На полях працюють люди,
А в густім зеленім гаї
Пишна липа розцвітає.
Пахне квітами навколо,
Мед збирають з липи бджоли.
Посхилялись довгі віти…
Гарно, діти, в липні жити!
О. Журлива


ЛИПЕНЬ
Смачно! Злипаються губи,
Бджілка закінчує лет.
Літечко, красне і любе,
Липень, солодкий, як мед.
Л. Голота


У ЛИПНІ
Спіють вишні — мов облипло
Ягідьми гілля у липні.
Липа цвіт пахучий сипле.
Найщедріше сонце в липні.
Н. Ткаченко


ЛИПЕНЬ
Місяць липень — середина літа.
Сяють дні промінням золотим,
Медоносна липа вся у цвіті,
І повітря пахне цвітом тим.
Спіє жито на колгоспнім полі,
Коник у траві не замовка.
Радості тепер в дітей доволі:
Кличе їх і поле, і ріка.
Добре сіно у лугах згрібати
Чи носити воду косарям.
Праці є приємної багато
Загорілим молодим рукам.
В. Ткаченко


ЛИПЕНЬ

Літо гріє купіль в річці:
—  Хто купатись? Гей, сюди! —
Дибуляють по травичці
Гусенята до води.
А за ними по стежині,
Де кульбаби ронять пух,
Йде в легенькій одежині
Місяць липень, мов пастух.
Він здаля гукає літу,
Ще й маха брилем своїм:
—  Годі, чуєш, воду гріти!
Куштувати мед ходім!
Квітнуть липи у долині,
Бджоли там, аж цвіт бринить.
Був на пасіці я нині —
Обіцяли пригостить.—
Доганяє липня літо,
Щоб успіть на медозбір.
Пахне сонцем, пахне цвітом,
Пахне медом кожен двір.
Т. Коломієць


ВІРШІ ПРО СЕРПЕНЬ


СЕРПЕНЬ

Серп знайшла бабуся
І пшениці вжала,
Як снопи в'язати,
Дітям показала;
Щедрий місяць серпень
Серпиком назвала.
Л. Голота


СЕРПЕНЬ
Серпень, дощами умитий,
Ранки туман заснував,
Перший, росинками вкритий,
Жовтий листочок упав.

Осінь нитка тоненька
Плуталась поміж отав,
Серпень засмаглий тихенько
В даль голубу відпливав.
Л. Новикова


ХОДИТЬ СЕРПЕНЬ
Колосок до колосочка,
Мов стіна.
Золота стоїть пшениця
Наливна.
При дорозі мак червоний
Де-не-де.
Біля квітки волохатий
Джміль гуде.
Ходить серпень урожайний
По землі,
У поля веде
Комбайни-кораблі.
Л. Савчук

СМІЄТЬСЯ СЕРПЕНЬ
Сміється серпень над полями,
То дощ, то спека – Маковій!
Гудуть комбайни за ярами,
Співа бджолиний медо-рій!
В. Березовий


СЕРПЕНЬ
Йшли з серпами в поле жниці
У далекій давнині:
Вже покошена пшениця,
Треба жати ячмені.

Сонце жниць пекло нестерпно,
Руку муляли серпи.
Клав у копи місяць Серпень
Потом зрошені снопи.

Гуркотять в степах комбайни,-
Наших нив не вижне серп!
Тільки місяць урожайний
Зветься Серпнем дотепер.
Н. Забіла


ВІРШІ ПРО ВЕРЕСЕНЬ

ВЕРЕСЕНЬ

У вересня щедра рука.
—  Заходьте! — він з двору гука.
І яблука трусить з гілок,
І сипле в портфелі сливок,
Солодкий зрива виноград —
І кожен з нас вересню рад.
Бо щедра, ой щедра рука
У вересня-садівника.
Т. Коломієць


ВЕРЕСЕНЬ
Звозить Вересень в комори
Кавуни і помідори,
Спілих яблук, груш і слив
Цілі гори натрусив.
І вантажить гарбузи
На машини і вози...
Йде до гаю, де гриби
Виростають щодоби.
На чолі іскриться піт —
Сто турбот і сто робіт.
М. Сингаївський


ВЕРЕСЕНЬ
Вересень спішить у гості
Та веде з собою осінь.
І везуть вони в візку
Ось компанію яку:
Черевань гарбуз сидить,
Про щось з перцем гомонить,
І пузаті капустинки,
Наче баби у хустинках,
Жовті дині і квасоля,
І картопля прямо з поля,
І веселі три морквини,
В купі суконь цибулину,
І червоний бурячок,
Щоб варити борщичок.
О.  Коваленко


ВІРШІ ПРО ЖОВТЕНЬ


ЖОВТЕНЬ

Лісами жовтень сам іде,
Ще й у сопілочку гуде —
У різьблену, калинову:
—  Чи птахи всі полинули?
Чи до зими готові
Дерева і звірята?
Це жовтню-лісникові
Усе потрібно знати.
Т. Коломієць


ЖОВТЕНЬ
Стоять осики на узліссі,
Тремтливі, голі та сумні,
Бо на зволоженій землі
Поволі тліє їхнє листя.
З туману скирта жовтобока
У небо нишком погляда,
І на чоло її сіда
Сонлива хмара сіроока.
А в лісі в їжаків на спинах
Під цокіт білочок рудих
Останні запашні гриби
Пливуть у шелесті осіннім.
А. Костецький


ЖОВТЕНЬ
В жовтні жовте сонце гріє
Так, що все навкруг жовтіє.
Жовті квіти і листочки,
Жовті дині й огірочки,
Що достигли на насіння,
Бо прийшла пора осіння.
Г. Черінь


ЖОВТЕНЬ
Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.

Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.
В. Бондаренко


ЖОВТЕНЬ
Ходить жовтень по стежині,
Розсипає жовті дні.
Спить росинка на жоржині
Й  усміхається ві сні.

Жовта сукня на калині
І червоні китички,
Підпалили небо синє
Тополині свічечки.

Жовтень в росянім намисті
Розгубив свої сліди,
В гості клени жовтолисті
Позбігались до води.

Срібна сіла павутинка
На калинові кущі,
З вітром грається хмаринка
Й забавляються  дощі.
Л. Новикова


ЖОВТЕНЬ
Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта...
Н. Приходько


ЖОВТЕНЬ
Жовтень пензлика дістав -  
Листя все пофарбував.       
Жовтий - жовтий клен стоїть,
Явір, як в огні, горить.       
Різнобарвним килимком,
Ідуть білка з їжаком.             
В нього яблучка в торбинці
Й три грибочка ще на спинці,
А у білочки горішки         
Із ліщини та три шишки.
Наносили вже багато - 
Ціла купа в них, малята, 
Будуть взимку ласувать.
О.  Коваленко


ВІРШІ ПРО ЛИСТОПАД


ЛИСТОПАД

Качур ходить по садах,
По дорогах, по ставах.
Ронить качур сизе пір'я
На дахи і на подвір'я.
Ходить, тужить і голосить —
За собою кличе осінь.
Осінь каже: — Почекай
Відлітати в теплий край. —
Ронить пір'я — рад не рад —
Качурів листопад.
О. Сенатович


ЛИСТОПАД
Розпочався листопад,
Пожовтів вишневий сад.
Сонячно всміхаються мені
Золотисті яблучка смачні.
О. Шита


ЛИСТОПАД
Листопад. Холодний вітер
Загойдав деревам віти,
День короткий, сонце низько,
І зима уже так близько.
Он безлистий гай сумує,
Щебет птахів він не чує.
І застигло в тузі поле,
Переоране і голе.
Горобина — у намисті,
Під ногами — килим з листя,
Небом сунуть хмари грізні —
Хазяйнує осінь пізня...


ЛИСТОПАД
Плаче жовтий ліс листками,
Плаче хмаронька дощем,
Зайченя мале, без мами,
Змокло бідне, під кущем.
В полі вихри тужно грають,
Пісня їх, мов ніч, сумна,—
Тільки діти не скучають,
Про весну казки читають,
В них у серці все весна.
Р. Завадович


ЛИСТОПАД
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
А. Житкевич


ЛИСТОПАД
Листя з лип і берез
Осипається,
За стебло верболіз зачіпається.
Стали трави, стежки
Золотистими,
А тоненькі гілки –
Та й безлистими.
А як буде весні
Путь простелено,
Знов на тому гіллі
Стане зелено.
О. Орач


ПІЗНІЙ ІДЕ ЛИСТОПАД
Трави зів'яли, і квіти не квітнуть,
Хоч умивають їх роси-дощі.
Осінь відквітла, відлітувала,
Віддарувала нам дні золоті.
Осінь з сльозами відходить,
Ронить під ноги свій лист,
Гуси полинули в вирій,
Чути лиш ворона крик.
Сонце з-за хмар не виходить.
Небо у сум повилось.
Тягнуться сиві тумани,
Мрякою все затяглось.
Стихли вітри-буревії,
Десь причаїлись, мовчать.
Осінь в дорогу далеку
Йде по зів'ялих листах.
Плачуть дерева дощами,
В тихій задумі стоять.
Осінь прощається з нами —
Пізній іде листопад.
А. Камінчук


ЖОВТЕНЬ І ЛИСТОПАД
Жовтень кликав листопада:
—  Брате, йди, потрібна рада!
Що робити маю я?..
Погиба краса моя...

Кучері мої злотисті
З верховіть вітриська бистрі
Обдирають кожен день,
Залишають голий пень.

Листопад на нього глянув:
—  В гості буду рано-рано
І тобі твою красу
В подарунок принесу.

Ніч минула; жовтий ліс
Похмурнішав і обліз.
Друга — й зовсім занімів,
Білу шапочку надів.

Жовтень сумно усміхнувся,
Вправо, вліво обернувся
І побачив: листопад
Марно не дає порад.
М. Калачуба


ЛИСТОПАД
Листопад несе в ковші
Сірі хмари і дощі.     
Листя все пооблітало,
І пташок в лісах не стало.
Відлетіли ластівки,       
Білі лебеді й шпаки,
Журавлі і качки сірі –
Всі полинули у вирій.
А горобчики, малята,
Будуть з нами зимувати.
О.  Коваленко


ВІРШІ ПРО ГРУДЕНЬ


ГРУДЕНЬ

Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях...
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.

І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.

Сипле сніг, мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.
М. Литвинець


ГРУДЕНЬ
Змерзлим груддям скрізь і всюди
Вкрилось поле і шляхи.
— Це вже Грудень! — кажуть люди
І вдягають кожухи.

І дерева в білий іній
Вбрались, як у кожушок.
Річка спить у кризі синій,
І замовкнув спів пташок.

Завмирає вся природа.
А у нас кипить життя:
Йде робота по заводах,
Йдуть у школах заняття.
Н. Забіла


ГРУДЕНЬ

Всі річки тепер в обнові,
Біле скло над бережком.
Ходить грудень по діброві,
Застеляє світ сніжком.
Вишні з інею розквітли,
В білих шубах всі дубки.
Позирають ночі світлі
В розмальовані шибки.
Є вже  саночки новенькі,
Є хороші ковзани,
А мороз веселий дзенька,
Налітає з далини.
Т. Масенко


ГРУДЕНЬ
Дорожній майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває ріки кригою,
Воює із відлигою:
Дороги приморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.
Т. Коломіець


ЗАГАДКИ

* * *
Веселий Дід Мороз в руках
Несе нам подарунки.
І на засніжених шибках
Малює візерунки.
Або ще й носа обпече
До холоду незвичним.
Тому, що скрізь мороз січе –
Цей місяць зветься…
(Січнем)


* * *
Аж тріщіть мороз, лютує,
Сніжна віхола танцює.
А ставок у лід закутий.
Це зимовий місяць…
(Лютий)


* * *
Повіває теплий вітер,
Сонце яскравіше світить,
Тане сніг, біжать струмочки, —
Хто назве цей місяць точно?
(Березень)


* * *
Йде по річці льодохід,
Несе кригу, несе лід.
Перелітний птах вернувся,
У бору ведмідь проснувся.
В небі жайворон співає,
Холодів уже немає!
Ось і пролісок привітний.
Як цей місяць зветься?
(Квітень)


* * *
В білий цвіт убрався сад,
Бджілки радо тут летять.
Перший грім гримить-гуркоче,
Тепло з ранку і до ночі!
В лузі виросли отави.
Це прийшов зелений ...
(Травень)


* * *
Три брати ідуть по світу –
Від зими назустріч літу.
Перший пройде – тане лід,
Другий пройде – всюди квіт,
Третій пройде – укрива
Землю шовкова трава!
Нерозлучні три брати.
Не стрічався з ними ти?
(Березень, квітень, травень)


* * *
У південний край землі
Відлітають журавлі,
Знов шкільний дзвінок лунає.
Який місяць наступає?
(Вересень)


* * *
Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте.
То землею ходить місяць…
(Жовтень)


* * *
Чарівник прийшов у ліс,
Фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки.
(Жовтень)


* * *
Краплі із неба, дахів, стріх,
Дощ холодний, перший сніг.
Почорнів від листя сад.
Що за місяць?
(Листопад)


Чотири пори року

Читайте еще на эту тему:

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.




Украинская Баннерная Сеть

Реклама



Авторизация


Реклама

Кинозал для детей


Антону 4 года.
Все вопросы связаны с Францией.
Один из последних звучал приблизительно так:
- Мама, а почему у французсцев так много негров?
А вот моя любимая фраза:
- Я пока картинки поразускраншиваю, а ты мне обед приготовь.

{loadposition articles_module_1}