ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Стихи, сказки, рассказы, легенды Вірші й загадки про літери та алфавіт


Вірші й загадки про літери та алфавіт

Веселе місто Алфавіт,
Йому сьогодні наш привіт!
До нього нам лягає путь —
У ньому літери живуть.
Живуть там літери в словах,
А кожне слово — звір чи птах,
Травиця чи барвистий цвіт.
Отож в похід за мною вслід!






Вірші про букву
А

Стали букви у рядок
І побігли в дитсадок.
Хто у них за ватажка?
Ну звичайно, буква А.


* * *
А — в алфавіті — найперша!
А — в алфавіті — найлегша!
А іще ця буква А,
І дзвінка, і голосна.
А ще хоче буква А,
Щоби Алла букви знала,
А тоді до школи йшла.


* * *
Цю букву знають всі на світі,
Вона найперша в алфавіті,
Весела, гарна й голосна,
І найскромніша буква А!


* * *
А яка ж та буква А?
Що нагадує вона?
Досить схожих є прикмет:
Мов шпаківня, мов намет,
Мов курінь, що на баштані,
Буква А здалася Тані.


Вірші про букву Б

Подивився знак в люстерко –
І в  очах йому померкло:
Він впізнать не міг себе –
Схожий став на букву «Бе»
Буква «Бе»
- як бегемотик:
Отакий товстий животик!

* * *
Подивись, прошу тебе:
Ключ в траві, як буква Б!
Тут веселик походив,
Ключ від азбуки згубив.

* * *
Букву Б у слові мають,
А тому її вітають –
Балерина із балету,
Близнюки несуть букети,
Білочка – свого горішка,
Ну а бджілка – меду трішки.


Вірші про букву
В

Буква "В" така цікава:
Стовпчик вверх,
Дві дужки справа.
Так в алфавіті живе
Всім потрібна буква "В".

* * *
Намалюєм два кружечки
Зверху менший, знизу більший.
Посередині поставим
Одну паличку пряму.
А тепер зітрем все те,
Що залишилося ліворуч.
Що зосталось?
Подивіться —
Залишилась буква "В".

* * *
В букві В,
Напевно, вата,
Бо ця буква товстувата.


Вірші про букву
Г

Зарядку букви - малюки
Робили після сну.
«Те» підняла аж дві руки,
А буква «Ге» лише одну.

* * *
Га-га-га та Ге-ге-ге…
Це напевне буква Г?
Буква Г
якраз така,
Неначе шия в гусака.


Вірші про букву
ґ

Буква «ґе» в нас замашна
В хокей гратиме вона!     
«ґ» - ґерлиґ а в чабана
Завертати барана.


* * *
Буква Ґе з ріжком вгорі
Посміхнулась дітворі:
- Щоб дзвінкішу чули мову,
Я прийшла в абетку знову.


Вірші про букву Д

Буква «Де» немов на лавці,
На твердій стоїть підставці.

* * *
Буква Д, наче дім,
Височенний дах на нім.


Вірші про букву
Е

Бідний гребінчик!
Що з тобою сталось?
Тільки 3 зубчики з усіх і осталось.
- Ти помиляєшся, я не гребінець!
Я буква «Е». Згадав?
Ну й молодець!

* * *
Що майструє цей хлопчина?
До стовпця – аж три жердини.
- Відгадайте! – всіх зове.
Відгадали? – Буква Е!

* * *
- Буква Е, поглянь в люстерко:
Схожа ти на етажерку!


Вірші про букву Є

- Не ховайся, букво Є,
Озовися, де ти є?
- Я, сказала буква Є, -
У словах: моє, твоє,
У фойє і в ательє,
У єхидни, у єнота,
А нема – у бегемота.

* * *
Місяць, наче буква С,
Придивляється з небес.
Посміхнувся до Славка,
Показавши язика.
Хлопчик крейду дістає
І малює букву Є.

* * *
Зажурилась буква Є,
Хоча все у неї є.
Але слів на букву Є
Небагато в мові є.
Тож потіште букву цю
І назвіть їй по слівцю.


Вірші про букву Ж

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Своїх діток стережу, —
Каже жук.
І стереже.
Він і сам, як буква "Ж".

* * *
Буква «Ж» - неначе жук,
Що потрапив нам до рук.
Хоч листочків «Ж» не їсть,
Та кінцівок має шість.


Вірші про букву
З

Збоку, знизу і згори
Схожа «З» на цифру три.
Є три зуби в буки «З»,
Ними все вона гризе.


Вірші про букву И

А ця ось літера сумна:
Ніяких слов не почина.
- Ич-ич! – сич дуже здивувавсь
І між гілками заховавсь.
- Ич!

* * *
И — великої немає,
И — слова не починає:
Виплив кит на середину,
Хвилям кит підставив спину.

* * *
И блукає дуже близько.
І співає дуже низько.
Ти тихенько підійди —
І скажи їй: "Букво И,
Подивися, як розквітли
Наші ниви і сади!»

* * *
Дід брусочок третій клав
Для упору навскоси,
Так він хвіртку змайстрував.
Я ж дивлюся: буква И.

* * *
Ити-ити – що ж робити?
Воду решетом носити? –
Все одно не віднайти
Слова жодного на И.

* * *
И – великої немає,
И – слова не починає,
В кінці слів вона буває
Й серединку полюбляє.


Вірші про букву І

- Гей, хлопчику!
- Я не хлопчик.
- Гей, стовпчику!
- Я не стовпчик.
- Хто ж ти такий?
- Буква І.
- А що в тебе на голові – шапка?
- Ні, крапка!

* * *
Буква «І», неначе свічка,
З ясним вогником вгорі.
А погасне – чорний гнотик
Стане крапкою над «І».

* * *
І підслухало розмову
І з’єднало слово словом.
І співає всі пісні
І веселі і сумні.
Над собою крапку носить
І нічого в нас не просить.


Вірші про букву Ї

«І» без «Ї» не ступить кроку,
Поміж ними  свар нема,
«І» до «Ї»  моргає оком,
«Ї» у відповідь – двома.

* * *
Ранні птахи солов’ї,
Покажіть нам букву Ї!
Буква Ї
така ж, як І,
Тільки крапок зверху дві.


Вірші про букву
Й

Ей, малий!
Ти хто такий?
Я - не хто.
А буква "Й".
Щоб мене не сплутать з "И",
Я купив берет новий.
Не великий, не малий.
Подивіться, ось який.

* * *
Чи то дощик ллє довкола,
Чи лютує завірюха
Буква Й ніде Й ніколи
Не скидає капелюха.


Вірші про букву К

Каченята йшли рядочком,
Раптом гілочку знайшли,
Із якої 2 листочки
Вниз і вгору відросли.
Качка, дітям: «ках-ках-ка»
Придивіться: буква «Ка».

* * *
Буква «К», буква «К»,
Ой, яка вона швидка!
Наче хлопчик,
Знявши руку,
Витинає гопака.


Вірші про букву
Л

Лев, лисиця і орел
Дуже люблять букву «Л»
З букви «Л» для цирку         
Змайстрували гірку,
Щоб катались звірі
І жили у мирі.

* * *
Узяв хлопчина рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
- Як журавлик, як орел
Ця крилата буква Л.

Вірші про букву
М

Дві сестрички невеличкі
Одягли нові спіднички.
Узялись міцніш за руки –
І гулять мерщій на луки.
Біжимо - не доженеш,
Не сестричок - букву «М».

* * *
Букви слід вивчать, Іване,
Батьків метр бери складний.
Середину вдвох зігнем,
З метра букву М складем.


Вірші про букву Н

Буква «Н», немов драбинка:
Палки дві і перетинка.

* * *
- Чи це буква, чи драбина? –
Дивувалася дитина.
Ну, якщо один щабель,
То, звичайно, буква «Н».

* * *
Дві палочки - лічилочки
Гуляли у саду.
Аж тут зламалась гілочка:
- Рятуйте, бо впаду!
Летіла і кружляла,
Хапаючись за клен,
Між палочками впала –
І вийшла буква Н.


Вірші про букву О

Буква «О» така-от кругла,
Хто не бачив, подивись:
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик, - хоч котись!

* * *
Сонечко кругленьке –
Як бублик, колесо.
Точнісінько таке ж воно
Як наша буква «О».

* * *
Буква О така кругленька,
Придивітеся, маленькі, -
Наче сонях - жовтогубик,
Що так сонечко він любить!


Вірші про букву П

Гарні хлопці-молодці
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав –
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі:
Буква «П» вже у дворі.

* * *
Покотило, покотило.
У просторому дворі
Нам зробили школярі
Гойдалку-гойдалочку.
Гойдаємось од раночку.
Радість нашій дітворі –
Буква П стоїть в дворі.

* * *
Я із букви П торік
Змайстрував собі турнік.
Підтягаюсь разів сто я,
Маю силу і здоров’я.


Вірші про букву
Р

Виліз равлик на стеблинку,
Зупинився і завмер,
На собі несе хатинку,
А вона - як буква «Р».

* * *
Лізе равлик на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антени.
Налякався і замер –
Схожим став на букву Р.


Вірші про букву С

Буква "С" як місяць в небі,
Як маленький серпик в полі,
Як окраєць хліба теплий,
Кавуна шматок солодкий.

* * *
Буква «С» не стулить віч —
Світить місяцем всю ніч,
А коли приходить ранок,
Округляється серпанок;
Сонце, наче буква О,
Над землею попливло.
І до нього, як до мами,
Діти тягнуться руками.

* * *
Сіра гуска їсть овес
І сичить сердито: «С-сс»!
Сіра гуско, не сварись!
Ось ця буква, подивись:
Як серпанок-молодик,
Як рогалик-маківник.

Вірші про букву
Т

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте,
Схожий він на букву «Т».


Вірші про букву
У

Сказав горобчик:
Букву «У» боюсь я дуже, татку.
Татусь питає: «А чому?»
- «У» схожа на рогатку!


Вірші про букву Ф

Буква «Ф» взялася в боки,
Одягла мерщій вінок.
Лиш почує де музики,
То найперша йде в танок.

* * *
- Що це, що це за підскоки?
Це ж у кого руки в боки?
- Буква Ф на довгій ніжці
Пострибала по доріжці.

* * *
Буква Ф – то фантазерка,
Любить фрукти, феєрверки,
І фіалки, і фонтани,
І фортецю, і фазана,
Фарби різнокольорові,
Фею й факели казкові.



Вірші про букву Х

Схрестили два спортсмени
Рапіри у бою.
Навчили «Х» читати
Оксаночку малу.

* * *
Плоскогубці розійшлися,
Розсміялись: ха-ха-ха!
Ці веселі плоскогубці
Схожі з літерою Х!

Вірші про букву
Ц

Ми домалюємо перо
В папасі букви «П».
Тоді її перевернем
І вийде буква «Ц».


Вірші про букву Ч

Буква «Ч»,
Немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою
Чотири,
Буква схожа
Трішки.

* * *
Цілий день я букву Н
Доганяв, як мишку кішка.
Наштовхнулась Н на пень
І зламала ніжку.
І тепер не утече
Від погоні буква Ч.

Вірші про букву
Ш

На дворі лежить поліно,
Трійко пташок зверху сіло,
Подивись, ну й чудеса –
Вийшла з пташок буква «Ш».

* * *
Каже братик Тимошу:
- Хочеш, букву напишу?
Три стовпці, внизу – межа,
Це для тебе буква Ш!

* * *
Шепотіла буква Ш:
«Ш-ш-ш, шановні тихо-ша!
Лише вам скажу на вушко:
Маю шоколад і грушку.
Але перш ніж частувати,
Решту слів прошу назвати».


Вірші про букву Щ

Букві Щ сказала Ш:
—  Ти стрибаєш, як лоша. Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу...
—  А відгадка тут проста:
Я — з хвостом,
Ти — без хвоста.

* * *
- Розкажіть про букву Щ!
- Та вона така ж, як Ш,
Тільки в неї, - каже Костик, -
Як гачок, праворуч хвостик.

Вірші про м’який знак Ь

Я – не шість!
Я – м’який знак!
Це повинен знати всяк.
Я – не літера нова.
Я пом’якшую слова.
От наприклад: хміль і тінь,
Півень, заєць, сіль і кінь.
Далі сам подумай ти,
Де ще знак м’який знайти.


* * *
Я в алфавіті – в кінці,
В мене усміх на лиці.
Не хизуюсь я, але…
Вам без мене буде зле.
Бо як тільки я у слові,
Слово – м’якше для вимови.

* * *
Знак називається м’яким,
Пом’якшує вимову ним.
Це знає і маля –
Бо слово пень чи слово день
М’якенько вимовля.

* * *
Бігла буква Р,
Впала і тепер
Догори ногами
Стала перед нами.

Вірші про букву
Ю

Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Згогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові "Юля",
І в словах "сміюсь", "стою".
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.

* * *
- Як зробити букву Ю?
Здогадавсь, Іванку?
- Букву І до О приб’ю
На коротку планку.

Вірші про букву
Я

Десь пропала буква О.
Ми шукаємо давно.
Де ж поділася вона? —
Не знайдемо до темна.
А вона, от чудасія!
Всілась букві Л на шию
І від радості сія: —
Ось де Я! Ось де Я!


* * *
На сторінку «Букваря»
З моря вийшла буква Я
І на якір гордо стала.
Я слова свої зібрала.
Покажіть свої знання
І назвіть слова на Я.



Апостроф  ’

Я такий же, як знак розділовий,
І відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
Я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім'я —
Зразу стану потрібним і я.



*  *  *
Буква "Л" - наче гірка
В дитячому садочку,
Де протер ти до дірки
Штани і сорочку.

Буква "Г" - молоток,
Що ним шумно твій тато
Годівницю майструє
Птахам завзято.

Буква "О" - мов криниця,
Де мати нап'ються
Тих казок "на добраніч",
Що з лиха сміються.

Буква "И" - два стовпи,
Поміж них - наче сходи,
Сходи ввись до вершини,
До рідної мови.
Р. Голіней


ЗАГАДКИ ПРО БУКВИ

* * *
Що стоїть посеред Києва?
(Буква «Є»)


* * *
Гора й долина – що між ними?
(Літера Й)


* * *
Чим закінчується літо,
А починається осінь?
(Буквою О)


* * *
З «і» - лежу я на дивані,
З «и» - пливу я в океані.
(Кіт-Кит)


* * *
Це не літера, а знак –
Не поставиш абияк!
З ким у нього дружба є?
Тільки з Ю, Я, Ї, та Є!
(Апостроф)


* * *
Схожа я на м’який знак,
Тільки от пишусь не так.
Він – ногами догори.
Клоун, що не говори.
Я ж, мов панночка, ходжу:
Ніс – вгорі, каблук – внизу.
(Буква Р)


* * *
Угорі – гачок,
Унизу – гачок,
А поміж ними – язичок.
(Буква Є)

* * *
Що за буква таємнича?
Не смішна вона, здається,
Хто ж її повторить двічі,
Той одразу засміється.
(Буква Х)


* * *
З неї слова не почати,
Їй всередині стояти
Доля випала сумна.
Що ж за літера вона?
(Буква И)


* * *
Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати.
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш.
(Буква)


* * *
Я – товариш голосних,
Та стараюсь не для всіх.
Тільки над Є, І, Ю, Я
Висить скибочка моя.
(Апостроф)

Загадки про м’який знак (Ь)

* * *
Ще й це завдання розв'яжи,
Чи все тут правильно, скажи:
«Полює в лісі хижа рис...»,
«Рись на сніданок любить рис...»
(М’який знак)


* * *
Знак м'який (оце дива!)
Легко змінює слова,
Тож спробуй, друже, відгадати,
Де треба знак м'який вставляти:
«Є у царя царевич-син...
Син дивиться на моря син...»
(М’який знак)


* * *
Далі літера німа,
В неї голосу нема,
Та про її м’який характер
Лине слава недарма
(М’який знак)


* * *
Буква Р перевернулась.
Яким знаком обернулась?
(М’який знак)


* * *
Хто абетку з вас вивчав,
Різні букви зустрічав.
Кожна з них від А до Я
Промовля  своє ім’я.
Лиш одна із них німа.
Здогадався, певно, всяк!
Звуть цю букву ..
(М’який знак)


* * *
Є вона у слові «день»,
Є вона у слові «пень».
Безголоса та м’яка
Дивна літера така.
(М’який знак)


* * *
Я – не літера нова.
Я пом'якшую слова.
А у слові «олівець» -
Забігаю аж в кінець.
(М’який знак)


Використані вірші авторів: В.Гринько, Л. Андрієнко, І.Січовик, Г.Чубач, Л. Біленька, Т. Коломієць, О.Колінчук. В. Паронової,  Е. Зарембо

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама





Мой четырех летний сын Сережа на отдыхе бегал по краю небольшого, но глубокого надувного бассейна. На мои замечания о том, что он сейчас упадет, он отреагировал так: посмотрел на меня взрослым взглядом, и говорит:
- Мама, а если я случайно упаду? Ведь от случайностей же никто в мире не застрахован?