Метелики літають наді мною, малина в городі така рясна й достигла, аж осипається від доторку легкого вітерцю. Не витримую й біжу в малинник, щоб поласувати ягодами.
Для мене літо — це довгі-предовгі канікули, річка, густі трави, в яких можна заховатись, різнобарвні яскраві квіти, з яких плету віночки.
Найцікавіше літнє свято, якого я завжди з нетерпінням чекаю, 7 липня — Івана Купала. Воно, за язичницьким календарем, символізує весілля бога літнього сонцестояння з богинею води Даною.
У лісі біля річки на великому пагорбі відбувалося це свято. Запалювався вогонь, Купальське дерево, яким була верба або береза, символізувало Дерево життя. Його прибирали квітами, а на вершечок вішали вінки з калини та барвінку. Дівчата запалювали на дереві свічки, водили хороводи, співали купальських пісень. Колесо, наче сонце в купальських іграх, обмотувалось соломою й запалювалось, щоб пустити його з горба у воду.
А ще хлопці й дівчата, хто найхоробріший, перестрибували через вогонь, щоб бути здоровим і щасливим. Як цікаво було, коли дівчата кидали на воду вінки й ворожили, дивлячись, в який бік попливе кожен вінок. Дітям подобалось спалення купальського деревця (Марени) та солом'яної ляльки (Купала), їх ще іноді топили у воді.
Розповідають, що священна ніч на Івана Купала є дуже таємничою. Нібито тварини здобувають дар людської мови, вода в річках на мить перетворюється в срібло, дерева переходять із місця на місце й говорять між собою.
У цю ніч начебто зацвітає папороть. А де цвіте папороть, там закопаний скарб. І немає людини, яка б не мріяла віднайти цвіт папороті.
А ще я люблю серпневе свято, коли відзначається Преображення Господнє, або Спаса. Тоді в нашому селі свято. У церкві святять груші, яблука, мед, обжинкові вінки. Повернувшись додому, уся родина й гості сідали до столу. Ми, діти, теж.
Сад розкошував яблуками-спасівками. Вони, достигло-жовті, падали в траву, як тільки вітер чи дітлахи трясли розкішне гілля. Я завжди збирала в плетений кошик яблука й приносила їх на ґанок, обплетений виноградом. Довкола пахло яблуками, городиною, а по річці тріскали крильми поважні, обважнілі за літо гуси.
День був гарний, сонячний і терпко-солодкий. Мені так хотілося, щоб він не кінчався ніколи.
М. Людкевич
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
