ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Психология дошкольника Темперамент дитини. Дитина-флегматик


Темперамент дитини. Дитина-флегматик

Кожна дитина з перших днів життя має індивідуальний темперамент, який практично неможливо змінити. Вроджений темперамент людини видно в усьому: у швидкості її мислення, темпі мовлення, у міміці, рухливості, манері спілкування тощо. Темперамент обумовлює швидкість і силу реакції нервової системи на різного роду подразники: на інтонацію матері, мокрі пелюшки, почуття голоду, біль у шлунку, власні бажання і тому подібне. Згодом одним з таких подразників виступає дитячий колектив. Щоб полегшити процес адаптації в колективі, треба враховувати темперамент дитини. Як відомо, існує чотири найпоширеніші типи темпераменту: меланхолік, флегматик, холерик і сангвінік. Розглянемо кожний з цих типів.






Дитина-флегматик
Повільний мовчун, повненький, спокійний. Любить декілька іграшок, мало фантазує, грає спокійно, нешумно. Мало рухається, полюбляє поспати, засинає легко, встає пізно, їсть багато, в їжі нерозбірливий. Ретельно складає іграшки, одяг, любить порядок і добротність в усьому: п'є лише зі своєї чашки, їсть лише своєю ложкою, в садку грає своєю іграшкою. Якщо щось не так, може добиватися свого з майже холеричною енергією.

Розмовляє повільно, з паузами, терпіти не може ігри, де треба виявляти прудкість, вправність. Це «надійна» дитина, слухняна й пунктуальна. Самостійно ухвалювати рішення флегматикові важко, тому він спокійно віддає право вибору іншому. Знає багато віршів і пісень, нового не любить, а із задоволенням пригадує вже відоме. Для інших дітей він нудний і ледачий, вони не запрошують його у свої активні ігри, але залюбки грають з ним у традиційні рольові ігри (лікар, доньки-матері). Він схоплює і запам'ятовує нові правила та інформацію повільно, але надовго, рідко помиляється.

З дитиною-флегматиком батьки зазвичай не знають проблем. Вона багато спить, уміє грати сама, рідко влаштовує батькам істерики і практично не вимагає до себе уваги. Дитина-флегматик завжди стримана і розсудлива. Вона рідко проявляє зацікавленість й ініціативу. Створюється враження, що вона ніби пливе за течією. Флегматик полюбляє спокійні ігри і прагне завжди триматися в тіні. Він довго адаптується до дитячого садка, але відкрито не виражає своїх емоцій. Флегматику все одно де перебувати — у садку або вдома, але адаптація до дитячого садка для нього найбільш безболісно минає у 2-3 роки. У цьому віці дитячий колектив ще не сформувався, тож флегматику буде простіше вписатися в нове коло спілкування. Адаптуючись до дитячого садка, дитина-флегматик занурюється в себе. Вона уникає спілкування з однолітками і не йде на контакт з вихователем. Вона може цілий день просидіти сама в куточку або біля вікна. Флегматик рідко плаче вранці, коли мама йде, і не виявляє особливої радості, коли його забирають додому. Але при цьому садок довгий час залишається для нього чужим місцем, а не «другою домівкою». Дитина-флегматик може цілий день терпіти або «ходити» в штани, хоча вже давно вміє користуватися горщиком і туалетом. Таким чином, вона демонструє, що садок для неї — чужа територія.

Вихователі рідко скаржаться на таких дітей. Флегматик не плаче і не вередує. Але він не менше, ніж інші дітлахи, потребує уваги. Йому необхідна присутність поруч чогось рідного і знайомого. Потрібно запропонувати батькам, якщо це можливо, купити для дитячого садка такий же горщик або сидіння на унітаз, як удома, красиву постільну білизну і піжаму. Тоді флегматикові буде простіше звикнути до нової обстановки.

Батьків непокоїть знебарвленість емоційного світу дитини, деяка байдужість і нездатність співпереживати. У заняттях з флегматиком рекомендуються вправи на розвиток творчої фантазії, заняття музикою, вишиванням, ліпленням, малюванням. Дитину потрібно загартовувати, квапити під час їжі, не давати багато солодкого. У грі не потрібно залишати дитину на самоті, потрібно частіше спонукати її до дії, зацікавлювати. Не варто настирливо проявляти свою любов до дитини-флегматика. Навпаки, байдужість дорослого діятиме на нього так, що він прагнутиме до подолання власної байдужості, завоювання любові, особливо якщо це батьки чи симпатичний одноліток.

Дитина-меланхолік
Дитина-холерик
Дитина-сангвінік

О.С. Нурєєва, З.І. Шейнфельд
«Таємниці адаптації. Психологічні особливості дітей дошкільного віку»

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама



Авторизация