ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Психология дошкольника Темперамент дитини. Дитина-меланхолік


Темперамент дитини. Дитина-меланхолік

Кожна дитина з перших днів життя має індивідуальний темперамент, який практично неможливо змінити. Вроджений темперамент людини видно в усьому: у швидкості її мислення, темпі мовлення, у міміці, рухливості, манері спілкування тощо. Темперамент обумовлює швидкість і силу реакції нервової системи на різного роду подразники: на інтонацію матері, мокрі пелюшки, почуття голоду, біль у шлунку, власні бажання і тому подібне. Згодом одним з таких подразників виступає дитячий колектив. Щоб полегшити процес адаптації в колективі, треба враховувати темперамент дитини. Як відомо, існує чотири найпоширеніші типи темпераменту: меланхолік, флегматик, холерик і сангвінік. Розглянемо кожний з цих типів.






Дитина-меланхолік
У поведінці меланхоліка багато незрозумілого, але воно випливає з його багатого внутрішнього світу. Коли він не грає, то частіше буває замисленим і сумним. Якщо турбується, плаче довго і гірко. Досить важко включається в ігри інших дітей, але, здолавши себе, здатний відчути радість і задоволення. Лякається чужих людей і однолітків, але з тими, кого любить, добрий, м'який, відкритий і довірливий. Часто занадто розсудливий, поводиться і міркує, як «маленький дорослий».

Любить усамітнюватися, не грає в «грубі» ігри. Розбірливий в їжі, швидко втомлюється, важко переключається на інший вид діяльності. Засинає пізно, в ліжку любить міркувати і фантазувати. Вранці прокидається в похмурому настрої. Любить тепло, боїться спорту. Така дитина вимагає багато турботи і дуже потребує розуміння. Батьки й вихователі повинні знати, що наголошення на багатьох проблемах є неприйнятним для дитини-меланхоліка, оскільки вона довго фіксується на цьому і переживає. У дитини повинна бути людина (батько, бабуся, дідусь, сестра), зрештою, домашня тварина, якій вона могла би довіритися повністю, щоб отримувати від неї тепло та увагу.

Дитина-меланхолік замкнена, нерішуча й дуже недовірлива. Вона рідко виявляє приємні емоції. Ця дитина — природжений песиміст і постійно чимось незадоволена. Часто ниє, хникає або кричить на повний голос. Меланхолік постійно вимагає уваги до своєї персони і проявляє невдоволення, якщо його просять пограти самостійно. Дитина-меланхолік не любить жодних нововведень. Зміну режиму дня, появу в її оточенні нових людей і навіть уведення нової їжі вона сприймає насторожено, їй потрібен час, щоб звикнути до змін і прийняти їх як належне. Вона тяжко засвоює нову інформацію і швидко втомлюється.

Меланхоліку дитячий колектив не потрібен. Він цілком комфортно відчуває себе вдома в оточенні дорослих, які готові задовольняти всі його примхи. Тому, чим пізніше така дитина піде в садок, тим краще. Якщо є можливість, бажано віддавати таку дитину в садок не раніше 5-6 років. Але взагалі уникати дитячого садка і до школи сидіти вдома не варто. Бажано, щоб дитина-меланхолік до школи отримала досвід спілкування з однолітками і вихователями (не розраховуючи на маму, яка завжди поруч).

Із дітьми-меланхоліками можливі проблеми. Протестувати проти походу в дитячий садок меланхолік зазвичай починає ще з вечора. А коли мама вранці нарешті звільняється з його причіпливих обіймів, він може «мстити» вихователям й іншим дітям за те, що мама все ж таки наполягла на своєму і пішла на роботу. Меланхолік відмовлятиметься засинати і заважатиме іншим дітлахам у тиху годину.

На меланхоліка не можна тиснути і силоміць вести його в садок. Будь-які категоричні звертання і негативні оцінки провокують зниження його активності, зводять нанівець і без того мляві дії з його боку. З таким малюком треба обговорювати майбутні події, акцентуючи увагу на позитивних сторонах. Завдання батьків — зацікавити дитину майбутніми змінами. Потрібно розповідати дитині, як цікаво ходити в садок. На крайній випадок батькам можна рекомендувати укласти з меланхоліком мирну домовленість: «Ти не плачеш уранці та йдеш до садочка, а у вихідні ми підемо кататися на каруселі» (можливі будь-які варіанти залежно від уподобань малюка). У спільних заняттях краще використовувати малювання, ліплення, конструювання, м'які ігри, не пропонуючи змагання.

Дитина-флегматик

Дитина-холерик

Дитина-сангвінік

О.С. Нурєєва. З.І. Шейнфельд
«Таємниці адаптації. Психологічні особливості дітей дошкільного віку»

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама