ЗАЙЧИКОВІ ВУХА
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач.
Дуже змерзли вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну, хоч плач.
Виглядають вуха.
— І чого ти зажуривсь? —
Цокотять синички.
— Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
В. Каменчук
ПОДАРУНОК
Сніговик для сніговички
Сплів із снігу рукавички.
Попросила сніговичка:
— Подаруй ще й черевички
Із бурульок крижаних,
Буду ковзати у них.
М. Пономаренко
ПОРОША
Мов хазяєчка хороша,
Побілила все пороша.
Любо глянути довкола —
Білі луки, ліс і поле!
Навіть зайчик між снігів
До краплиночки збілів.
Всі радіють: «Ну й хороша
Ця хазяєчка пороша!»
Г. Демченко
БІЛИЙ КІТ
Котик вибіг за ворота,
А на вулиці — зима!
Білий сніг і білий котик –
І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.
В. Бондаренко
ПЕРШИЙ СНІГ
— Мамо, мамо, ти поглянь,
Як надворі біло!
Скільки тих метеликів
Раптом налетіло.
Ще такого не бувало!
Просто мене здивувало!
Щоб летіло, коливало
Й не переставало!
— Ні, це просто йде сніжок,
Та такий лапатий,
Крильцями тріпоче він,
Білий, пелехатий.
О. Туманян
ЗМЕРЗЛА ЗИМА
Морозом дихає зима.
Та, мабуть, змерзла вже й сама!
Бо закрутила білі
У танці заметілі.
Без рукавичок хуга
У руки змерзлі хука.
Прохає завірюха
Позичити кожуха.
І тільки дітвора
Кричить зимі: — Ура!
В. Верховень
СНІЖИНКИ
Тоненькі сніжинки
На мене сідають,
Мене за ялинку,
Напевне, вважають.
Не знають сніжинки —
Смішинки тоненькі,
Що я — не ялинка,
А просто — Оленка!
А. Костецький
ДІДІВ ПОРТРЕТ
Ми ліпили сніжну бабу,
Доки вечір наступив.
А вночі якийсь незграба
Шапку й вуса приліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся: «Все як слід.
Шапка, вуса й борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зробили діти!»
Вмить зібрався цілий рід:
«Справді, з баби вийшов дід!»
П. Воронько
ТАМ У ЛІСІ
Там у лісі на горісі
Листячка не стало,
Там у лісі на горісі
Пташенятко спало.
Зима вколо. Доокола
Сніг і метелиця,
А пташатку-небожатку
Яр-веснонька сниться.
Б. Лепкий
ЗИМА І СТРУМОК
Із гори біжить струмок,
А навстріч йому зима
Крижаний несе замок,
Тільки ключика нема.
Зачиня струмок дверима —
Він собі біжить під ними,
Ще й приспівує струмок,
Повен сонячних думок.
К. Сухоцька
ПЕРШИЙ СНІГ
Зима така недобра,
Така скупа зима,
Бо снігу для хлоп'яток
У неї ще нема.
Послухай, чорна зимо,
Пора уже, пора:
Санчатам нашим сниться
Засніжена гора.
І лижі дуже хочуть
Побігти по лижні,
А діти марять лісом
У срібному вбранні.
І от одного ранку
Ми бачим у вікні:
Все біло, біло, біло,
Немовби уві сні.
Це сніг на білих лапах,
Нечутних і м'яких,
Підкрався, наче кицька,
І біля хати ліг.
Г. Усач
ЗЕЛЕНИЙ ОСТРІВ
Лягла на землю біла тиша,
В новому році — все нове.
Снігами січень око тішить,
Але морозом вухо рве.
Вже поховались від морозу
Під кучугурами в садку,
Немов ведмеді у барлозі,
Кущі калини, кущ бузку.
Та як зелений острів літа,
Стоїть сосна за ворітьми,
Хоч їй і сумно зеленіти
Одній у таборі зими.
Я протоптав по білій тиші
Рипучу стежку до сосни:
Удвох нам буде веселіше
Дозимувати до весни.
А. Качан
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
