СНІЖОК
Ой, летить сніжок, летить,
Заміта дороги!
Ходять діти по снігу —
Загрузають ноги.
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку.
Насип цілу гору
Біля цього двору.
А лопатки наші де?
Нащо їх сховали?
Та ж вони якраз на те,
Щоб сніг розгрібати.
Ой, летить сніжок, летить,
Пада на доріжки!
Та не глибоко тепер —
Не загрузнуть ніжки!
К. Перелісна
СНІЖОК
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору!
Тут діти маленькі
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.
К. Перелісна
ПЕРШИЙ СНІГ
Білі метелики,
Ніжні метелики
З неба летять.
Білим метеликам.
Ніжним метеликам
Ніде сідать.
Поле з ярочками,
Луки з гайочками,
Хутір з селом.
Все ними вкрилося,
Все застелилося
Білим рядном.
Білі метелики,
Ніжні метелики
Впали й лежать.
Білим метеликам,
Ніжним метеликам
Вже не літать.
П. Савченко
ПОГАС УЧОРА ДЕНЬ
Погас учора день —
Заплакав Рік Старенький.
Сьогодні розсвіло —
Сміється Молоденький.
Старенького нам жаль,
А плакать не годиться,
Бо Молоденький Рік
Почне на нас свариться.
Л. Глібов
ЗИМОВИЙ ГРИБ
Дід Мороз по лісі йшов,
Під кушем гриба знайшов.
Брав за ніжку так і сяк —
Не подужає ніяк.
Окуляри дід надів,
Подививсь і аж присів:
— Та який же це грибок?
Це ж засніжений пеньок!
В. Заєць
Ходить, ходить зима гаєм — білосніжка,
Килимочки простеляє по доріжках.
Беріз коси стрічками заплітає,
По ярочках з потічками розмовляє.
Ходить, ходить зима в полі, білосніжка,
Розклада в полях перини на ліжках.
Накрива дбайливо ниви в час негоди,
Щоби спали без пригод озимі сходи.
Ходить зима то узбіччям, то в діброві,
То шелесне, то шепоче в чар-розмові.
М. Підгірянка
ГРУДЕНЬ
Всі річки тепер в обнові,
Біле скло над бережком.
Ходить грудень по діброві,
Застеляє світ сніжком.
Вишні в інею розквітли,
В білих шубах всі дубки.
Позирають ночі світлі
В розмальовані шибки.
Є вже саночки новенькі,
Є хороші ковзани.
А мороз веселий дзенька,
Налітає з далини!
І така привітна й люба
Тиша білої зими.
І в кімнаті тепла груба,
Й нові книги на столі.
Т. Масенко
СНІГ ІДЕ
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий:
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ґанку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
— Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
М. Познанська
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
