«Що важче — пуд води чи пуд каміння?»
Хто не ловив приятеля на такий «гачок» чи не попадався сам на нього!
А в давнину це каверзне запитання задавали всерйоз.
В один із днів тієї чи іншої пори року камінь і вовну врівноважували. Потім стежили за зміною ваги вовни. Вона легко поглинає і віддає вологу. Коли повітря стає сухішим, вовна легшає, а коли вологішим — важчає.
Так і передбачали погоду: полегшала вовна — буде сонячно, стала важчою — попливуть по небу дощові хмари.
Хмари утворюються з водяної пари. Водяна пара — невидимий газ. Він не виказує себе, поки у повітрі не з'являться крихітні часточки пилу. Водяна пара осідає на них і перетворюється на маленькі краплинки, такі маленькі, що кожну окремо неозброєним оком не побачиш. Вони й утворюють хмари.
Але це не означає, що зараз же піде дощ. Краплинки ще малі. Вони зливаються одна з одною, ростуть...
Коли краплинки стають такими важкими, що не можуть триматися в хмарі, починається дощ. Якщо краплинки невеликі, дощ мрячить, якщо великі і їх багато — іде сильний дощ, злива.
Сніжинки, як і дощові краплі, теж виникають завдяки водяній парі. Водяна пара піднімається високо над землею, туди, де панує сильний холод, і тут одразу із неї утворюються крихітні крижинки-кристалики. Це ще не ті сніжинки, які падають на землю, вони ще дуже малі.
Але шестикутний кристалик весь час росте, весь час збільшується і, нарешті, стає дивовижною зірочкою.
Сніжинки повільно, дуже повільно опускаються, вони злипаються і падають на землю у вигляді лапатого снігу.
О. Владимиров, М. Гумілевська
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
