Червоний снігур стрибав з гілки на гілку. Виблискуючи на сонці, сипалися снігові порошинки, а сніг навколо був білий-білий, чистий, пухнастий.
Білий сніг... Нічого білішого від нього нема на світі. Недаремно, коли хочуть підкреслити бездоганну чистоту білого кольору, його завжди порівнюють зі снігом: білосніжний лебідь, білосніжні пелюстки лілеї, білосніжне вбрання...
У чому ж секрет такої білизни снігу?
Мабуть, «винен» у цьому той же різнокольоровий сонячний промінь.
Якого кольору лід? Ніякого. Він безбарвний. Чому?
Тому що він повністю пропускає крізь себе весь сонячний промінь і лишається безбарвним. Якби лід не пропускав, а цілком поглинав би промені сонця, усі його кольори, ми бачили б його чорним. Але лід не затримує, не поглинає, а лише частково віддзеркалює сонячні промені, бо він прозорий і блискучий.
Сніжинки безладно падають одна на одну, лежать пухкою масою, усі разом вони стають непрозорими і тому не можуть пропустити крізь себе весь промінь сонця. Вони повністю його віддзеркалюють нам в очі. Але ж промінь сонця, сонячний зайчик — білий! Тому і сніг ми бачимо білим. Вранці сонячні промені нам здаються золотаво-рожевими, і освітлений ними сніг теж стає золотаво-рожевим. Він може бути і зеленим, і синім, якщо його освітлюють святкові новорічні вогники на ялинках, влаштованих просто неба.
Будь-який колір, що падає на сніг, цілком віддзеркалюється сніжинками.
Але на сніг звичайно падає сонячне світло. І сніг через те сліпучо-білий, бо він віддзеркалює сонце, найчистіший колір білого сонячного променя.
М. Гумілевська
Еще про:
< Предыдущая | Следующая > |
---|