ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Ответы почемучкам Малятам про Сонце


Малятам про Сонце

Спадають сутінки. Заходить ніч. І на небі спалахують міріади зірок. Не злічити їх! Мов живі, дрібними світлячками тремтливо ряхтять вони у недосяжній високості. А як береться на світ, вони вичахають, бліднуть і зникають, мов роса. Та є зірка, яку ми бачимо тільки вдень. І ця зірка— Сонце! Астрономи, які знаються на пла­нетах, на зірках, називають його «денна зірка».






«Зірка?! — здивується хтось. — Така вели­ка?! Така яскрава?!»

І не велика, і не яскрава...

Великою наша денна зірка здається тільки тому, що з-поміж усіх зірок вона до нас най­ближча.

Отож найближча до нас зірка — Сонце. Його світло йде до нас вісім хвилин і двадцять се­кунд. Наче й недовго. Але дуже велику відстань проходить воно за цей час, перш ніж впаде на Землю: за секунду промінчик світла долає 300 тисяч кілометрів — нічого швидшого в природі не існує. Скільки ж то мільйонів кілометрів до­лає він за вісім хвилин, якщо у хвилині 60 се­кунд! А тепер порівняй: найближча до нас після Сонця зірка — Проксима Центавра. Як же дале­ко вона має бути, якщо її світло, таке ж прудке, як і сонячний промінчик, летить до нас мало не чотири з половиною роки!

Щодо яскравості, то наше Сонце поступаєть­ся нею силі-силенній своїх космічних посестер. Як, до речі, й розміром. Маленьке, тьмяне по­рівняно з іншими, Сонце, як визначили астро­номи, належить до тих нічим не показних зірок, які в науці називають «жовтими карликами». Щоправда, цей «карлик» — уяви лише! — у 330 000 разів важчий і в 1 330 000 разів більший за нашу Землю...

Отож карлик! До чого ж прикро про таке ді­знатись! І про кого — про наше сонечко! А поза-тим ми свою денну зірочку любимо найдужче. Здається, жоден дитячий малюнок не обходиться без сонця. Інакше й бути не може — адже своїм виникненням та існуванням усе живе на Землі завдячує Сонцю.

Без нього нічого на Землі не відбувається. Отож і доводиться його вивчати. Не спускати, так би мовити, з нього очей. Цілу добу розглядають та фотографують вчені Сонце, пильнують за найменшими змінами в його поведінці. Для вчених Сонце ніколи не заходить. Варто йому сісти в одному місці, як за ним починають спо­стерігати в іншому — там, де воно світить. Ве­деться Міжнародна служба Сонця.

Яку ж роль відіграє Сонце в нашому житті? Ти, мабуть, знаєш, що повітрям без кисню живі істоти дихати не можуть. Виробляють кисень тільки рослини. Але рослини можуть це робити лише на світлі, лише вдень. Отож якби не Сон­це, то рослини, прозвані «зеленими легенями  планети», перестали б збагачувати атмосферу киснем. Зрештою, якби не Сонце, то Землю враз би скував жахливий космічний холод.

Земля обертається сама навколо себе — і день іде на зміну ночі. Земля обертається навколо Сонця — і одна пора року заступає іншу.

Є така приказка: «Куди не заглядає сонце, туди навідується лікар».

Це здавна брали до уваги, зокрема, при спо­рудженні жител, оскільки сонячні промені, ви­являється, вбивають хвороботворні бактерії. Та не тільки. Діти, які мало бувають на повітрі в сонячні дні, починають хворіти. З'ясувалося, що такий вкрай потрібний вітамін Д людський ор­ганізм виробляє лише з допомогою... Сонця!

Моряки не раз помічали, як химерно іноді скаче стрілка компаса — зовсім не так, як у шторм чи найбільшу бурю. Згодом з'ясувалося, що моряки потрапляли в іншу бурю — магніт­ну! І така невидима людському оку буря в тиху погоду була відголоском збурень, які... відбува­лися в цей час на Сонці! Те саме і при порушен­ні радіозв'язку: в роботу радистів втручається Сонце. Що це за збурення? Їхню природу теж встановили не зразу.

Дивні плями спостерігали на Сонці давно. Вони наводили страх. Вважали, що такі плями — лихий знак. На ці роки й справді випадали численні випробування: епідемії, посухи, загад­кові вогні на небі, дощі, поява страшних хмар сарани, котра об'їдала геть усе, лишаючи лю­дям голу землю й каміння. Вважали, що це кара, котру на людей за неправедне життя насилає Господь Бог. Однак вчені встановили, що цей бог — наше Сонце. А виною всьому — плями. Їх наявність одразу позначається на житті нашої планети.

Багато залежить від цієї денної зірки: і вітри, й погода, й поява морських течій, і сила поляр­ного сяйва...

Та й все живе, від мікроба до людини, дослу­хається до Сонця. А ще денна зірка — веселий художник: розмалювала в різні кольори усіх людей Землі. А декому щовесни і ластовиння жартома на носі наводить. Усе встигає!

Т. Кінько

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама



Авторизация



Илья, 3 года
Звоню маме на работу в надежде, что никто не ответит, из чего будет следовать, что она уже едет домой. Увы! Слышу мамин голос. Удивляюсь и произношу:
- Я в шоке! почему ты до сих пор не выехала?
Илья подбегает ко мне и кричит в трубку:
- Бабушка! Мама не в шоке! Она в халате!