Маленька ще я дівчинка, Ходжу у другий клас.
Ти прийдешь, Миколайчику,
У інтернат до нас?
Раніше разом з мамою
Писала я листи,
І щоб не попросили ми -
Усе приносив ти.
Али зими минулої
Матусенька злягла -
Прикутою до ліжечка
Хворобою була.
Лежала так два місяці,
Змарніла і бліда.
Стогнала так тихесенько,
Знесилена, худа.
І ось одної ніченьки
Побачила я в сні,
Що мама вже одужала,
Й всміхається мені.
Уранці одяглася я
У платтячко просте,
Й до маминого ліжечка,
Але воно... пусте.
Казала рідна тітонька,
Зажурена, в сльозах: -
Твоя матуся, квітонько,
Уже на небесах.
Ллє дощиками слізоньки,
Не береже себе
І просить щиро в Боженьки
Лиш долі для тебе.
Пройшли зима і літечко,
Уже сніги метуть.
Жила спочатку в тітоньки,
Але чомусь вже тут.
Шанований добродію,
Між бідних і вельмож!
Мені не треба іграшок,
Солодощів - також.
Я мами вже не бачила
Від ранньої весни.
Благаю, Миколайчику,
Матусю поверни!...
Я буду добре вчитися
І слухатись завжди,
А збрешу - під подушечку
Ти різку поклади.
Я буду рідну матінку
Цінити і любить.
І разом з нею, рідною,
В хатині нашій жить.
До старості до самої,
У радості й журбі,
І будем разом з мамою
Лиш дякувать тобі.
І.Лук'янов, м. Ірпінь
| Следующая > |
|---|
