Психологічна готовність до школи є обов'язковою передумовою успішного початку навчання та визначає найбільш сприятливий варіант розвитку дитини.
На жаль, сформованість недостатньою мірою якого-небудь із компонентів психологічної готовності дитини до навчання досить часто виявляється вже після вступу дитини до школи. Багато хто з педагогів схильні вважати, що в процесі навчання легше розвивати інтелектуальні механізми дитини, ніж особистісні. Із цим можна погодитись, тому що через особистісну неготовність дитини до шкільного навчання (внутрішня позиція школяра, довільність поведінки, комунікативні навички, ставлення до вчителя та до себе) перед учителем постає складний комплекс проблем.
Учні з особистісною неготовністю до навчання виявляють на уроці дитячу безпосередність: відповідають одночасно, не піднімають рук і перебивають одне одного, розповідають учителеві свої міркування та почуття — замість того, щоб відповідати на поставлене запитання. Наприклад, коли на уроці математики вчитель читає умову задачі: «Діти поїхали по гриби. Маринка знайшла 4 гриби, а Миколка на 2 гриби більше. Скільки всього грибів знайшли діти?»,— шестирічні першокласники, тільки-но дослухавши, повідомляють: «А ми також їздили по гриби!»; «А ми білих не знайшли!» Крім цього, такі діти зазвичай беруться до роботи тільки після безпосереднього звертання до них учителя, а в інший час відволікаються, не стежать за тим, що відбувається в класі, порушують дисципліну тощо. Усе це заважає навчальній роботі як самих дітей з особистісною неготовністю до навчання, так і решті учнів класу. Зазвичай такі діти мають завищену самооцінку, тому дуже ображаються на будь-які зауваження: якщо вчитель або батьки висловлюють невдоволення їхньою поведінкою та навчальними невдачами, діти скаржаться на те, що уроки нецікаві, школа погана або вчитель суворий. Низька продуктивність навчальної діяльності, прогалини в знаннях, відсутність інтересу до отримання нових знань — це ще не всі наслідки особистісної неготовності дитини до навчання.
Інтелектуальна неготовність дитини до навчання безпосередньо спричиняє неуспішність її навчальних дій, неможливість зрозуміти та виконати всі вимоги вчителя і, як наслідок,— низькі оцінки. Це, у свою чергу, негативно позначається на мотивації до навчання: те, що не вдається зробити одразу, дитина робити не хоче.
Слід зазначити, що психологічна готовність до школи є цілісним утворенням, тому відставання у формуванні в дитини одного з компонентів психологічної готовності до школи рано чи пізно спричиняє відставання або ускладнення в розвитку інших компонентів. До речі, в окремих випадках — навіть за умови достатньо високої загальної психологічної готовності дитини до шкільного навчання — дитина все-таки може зазнавати значних труднощів у навчанні (наприклад, через деякі особистісні особливості, педагогічні помилки, недостатню розвиненість нервової системи, незначне ушкодження мозку внаслідок пологової травми).
Практичний досвід підтверджує точку зору відомого психолога А. Л. Венгера, який свого часу детально описав варіанти несприятливого розвитку 6-7-річних дітей. Спираючись на класифікацію А. Л. Венгера та практичний досвід, розглянемо варіанти несприятливого розвитку дошкільників і шляхи подолання проблем, що виникають під час виховання таких дітей.
Тривожні діти
Демонстративні діти
Діти, які живуть у мріях
Агресивні діти
Інертні діти
Діти із порушеннями у функціонуванні нервової системи
"Незабаром до школи"
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|
