ДОШКОЛЁНОК - развитие ребенка, подготовка к школе в Киеве

Главная Речевое развитие Розвиток усного мовлення дошкільника


Розвиток усного мовлення дошкільника

Усне мовлення людини існує в двох формах: діалогічній і монологічній. Діалог — це розмова двох або більше осіб. Діалогічній мові характерні короткі неповні речення, репліки, розумінню допомагають, часом, міміка, жести, інтонація.







В усній розмовній мові співрозмовники поперемінно виступають то як мовці, то як слухачі. Наприклад:

—  Яка зараз пора року?
—  Весна.
—  Які птахи прилітають до нас весною?
—  Весною з теплих країв прилітають  граки, шпаки.

Змалку дитині слід спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками і переживаннями з близькими. У сім'ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні розмови і бесіди з малюком. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мови і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими багато і свідомо говорять люди вдумливі, які цікавляться їх внутрішнім світом, розвиваються швидше і говорять краще. Батьки в розмові з малюком з'ясовують, що цікавить маленьку дитину, її інтереси, дізнаються про її дозвілля і друзів та як вона до них ставиться. Діти поступово звикають до таких розмов і в майбутньому вже самі будуть розповідати про свої бажання та інтереси, про своє життя в школі, у них не буде «таємниць» від батьків.

Маленька дитина надзвичайно чутлива і вразлива, необережне слово, насмішка може легко образити дошкільника і відштовхнути від розмов з дорослими. Малюк стає замкнутим або ж ділиться своїми радощами і невдачами тільки з окремими членами сім'ї — матір'ю, бабусею (рідше з батьком чи дідусем) . Не всі правильно усвідомлюють значення індивідуальних розмов з малюком, вважаючи, що дитина ще маленька, все одно нічого не зрозуміє. У таких сім'ях дитина росте сама по собі, а потребу в спілкуванні задовольняє лише в іграх з лялькою чи іншими іграшками. Такі діти, як правило, відстають у мовному розвитку, вони мовчазні, соромливі.

Шляхом індивідуальних розмов дорослі вчать дитину культури розмовної мови. Дошкільника слід навчити вітатися зі знайомими дорослими і дітьми, сусідами, ввічливо відповідати на запитання інших, дякувати за послуги, вживаючи в розмові такі ввічливі форми, як «доброго ранку», «добрий день», «до побачення», «на добраніч», «дякую», «будь ласка», «будьте ласкаві», «вибачте». Дитина повинна знати, — коли дорослі говорять, а їй треба щось терміново запитати, слід вибачитись і просити дозволу звернутись: «Вибачте, вас можна запитати?» Саме в сім'ї малюку прищеплюється звичка не цікавитись розмовою старших, якщо вона не звернена до дитини. Батьки повинні також виховати у дитини вміння поводити себе під час розмови: стояти рівно, дивитись в очі співрозмовнику, не крутити ґудзик, не підстрибувати, не займати руками одяг, розмовляти спокійно.

Про що ж можна говорити з дитиною в сім'ї? Теми для індивідуальних розмов досить різноманітні. З дітьми молодшого дошкільного віку слід говорити про близькі й доступні речі.

Приблизна тематика розмов з дітьми 3—4 років може бути такою:


Режим дня дитини. Що ти сьогодні снідала? Що їла в обід? Що бабуся готує на вечерю? Хто тобі допоміг прибрати ліжко? Як ти умивалась? Чим займалась до обіду? Що робила після обіду?

Іграшки. Як звати своїх ляльок? З якими іграшками ти гралась? Що ти будуєш з кубиків? Куди їде машина?

Одяг і взуття. Якого кольору плаття, сорочка? Хто купив тобі пальто? Де зберігається твій одяг? Що спочатку потрібно одягати? Як назвати цей одяг (колготки, панчохи, шкарпетки, фартух)? Що потрібно взути на ноги?

Меблі. В чому зберігається посуд? Книжки? На чому ти сидиш? Де ти спиш? Що стоїть у тебе в кімнаті? Що є у нас на кухні? Де зберігається твій одяг?

Члени сім'ї. Як звати маму, тата, брата чи сестру, бабусю, дідуся? Чим займається мама, бабуся, татко? Де твій старший брат чи сестра?

Рослини і тварини. Які квіти у нас ростуть? Хто доглядає за квітами? Чи є дерева і кущі на вулиці? Як звати кішку, собаку? Що їсть кішка, собака? Хто годує тварин? Чи є у тебе акваріум? Хто живе в акваріумі?

Тематика розмов для дітей 5—6 років значно розширюється. З дітьми цього віку не можна обмежитись тільки розмовами на близькі побутові теми. Старшим дошкільникам доступні вже більш загальні теми, які виходять за межі їх безпосереднього чуттєвого досвіду.

Праця дорослих. Де працює мама, тато? Чим вони займаються на роботі? Хто будує будинки? Хто вирощує хліб, овочі? Хто водить машину, тролейбус, трамвай? Хто працює в магазині? Хто приносить пошту?

Свята. Як називається це свято? Як ти готувалася до свята? Як у сім'ї готувались до свята?

Діяльність дитини. Чим ти граєшся? Які у тебе іграшки? Що ти робив протягом дня? Що ти будував? Що малював? Що робив на вулиці? З ким ти грав у дворі? З ким ти дружиш?

Казки, оповідання, книжки. Яка книжка тобі найбільше подобається? Чому? Що зображено на ілюстраціях книжки? Про що тобі читав татко?
Транспорт. На чому люди їздять? Які види транспорту є в нашому місті? Чим батьки їдуть на роботу? Що перевозять літаками?

Такі розмови проходять у невимушеній формі. Дитина повинна відчути, що дорослому насправді цікаво послухати про те, чим займалась вона протягом дня.

Своєрідний звіт маленької дитини про свою денну діяльність змушує її пригадувати, мислити. Малюк звикне до таких розмов, і надалі сам буде розповідати батькам про своє дитяче життя, мрії, бажання, ігри.

Розвитку розмовної мови сприяють й індивідуальні бесіди з дитиною, які проводяться за раніше обдуманими запитаннями. Це можуть бути бесіди про літо, осінь, зиму, весну, будівництво, рідне місто, бесіди за картинками та ілюстраціями.

Наприклад, в бесіді про літо до дитини можна звернутись з такими запитаннями: «Яка зараз пора року?», «Як називається місяць?», «Яка погода влітку?», «В чому зодягнені люди?», «Що дозріває в саду? На городі?», «Чим займаються діти влітку?», «Яку ти знаєш загадку, вірш про літо?»

Під час бесід дорослий пояснює і розповідає дитині про те, чого вона не знає, загадує загадки, читає уривки з оповідань і віршів разом розглядають картинки, фотографії, ілюстрації. Бесіди проводяться з дітьми старшого дошкільного віку, на шостому і сьомому роках життя, коли у них є вже певні знання про навколишнє.

Діалогічною мовою діти опановують до п'яти років. На шостому році життя дошкільника вона вже не задовольняє, і він сам намагається розповідати казки, передавати зміст проглянутих кінофільмів та мультфільмів, тобто користується монологічною мовою.

Монолог
— це мова однієї людини, він вимагає послідовного викладу думки, опису подій, зв'язності розповіді. Ось чому монологічну мову називають зв'язною, розповідною. Більшість дітей на кінець дошкільного віку оволодівають зв'язною мовою, вміють послідовно описати бачене, передати зміст казки, оповідання, кінофільму. Проте не всі діти вміють послідовно й логічно викладати свої думки. У деяких дітей мова уривчаста, з тривалими паузами, переважають слова-замінники, вказівні займенники, жести, міміка, їм, начебто, не вистачає слів для передачі думки.

До школи дитина повинна навчитись описувати знайомий предмет, з усіма його якостями, властивостями та ознаками, вміти порівнювати два-три предмети між собою, самостійно складати розповіді за ілюстраціями та сюжетними картинками, розповідати про бачене і пережите (як відпочивав, як пройшло свято, що бачив у лісі та ін.), за темою і вказівкою дорослих придумувати казки.

Опис предмета або картинки проводиться з дітьми шостого року життя. Для описування рекомендують підбирати добре знайомі дитині предмети, іграшки, картинки. Це можуть бути: прапорець, башта, лялька, ведмедик, ножиці, машина, тарілка, чашка, відерце, книжка та ін. Спочатку дорослий дає зразок опису на одному конкретному предметі. Наприклад: «Це лялька. Вона пластмасова. Ляльку звати Наталкою. У Наталки голубі очі, біле волосся, червоні щоки. Вона усміхається. Одягнена лялька в плаття червоного кольору в білу смужку. На ногах білі шкарпетки і коричневі черевички. На голові білий бант. З лялькою діти граються, кладуть спати, годують, одягають її». Потім береться інший предмет. Дорослий нагадує дитині, в якій послідовності потрібно розповідати, запитуючи: «Як називається предмет?», «З чого він зроблений?», «Який він?», «Для чого він потрібний?»

Коли дитина навчиться зв'язно і послідовно описувати один предмет, можна запропонувати їй описати групу предметів, використовуючи під час опису слова: зліва, справа, попереду, позаду, між ними. Після шести років слід навчити дитину порівнювати і зіставляти два, а потім і три предмети чи картинки під час їх опису. Можна запропонувати для порівняння такі групи предметів і картинок: помідор, огірок, морква, сіль, цукор, борошно,  кішка, собака, кріль та ін.

Під час описування групи предметів дорослий допомагає дитині запитаннями.

Дитина старшого дошкільного віку вже може самостійно складати загадки-описи про предмети. Ініціатива складання таких загадок належить батькам. Так, дорослий пропонує дитині відгадати, про що задумав: «Він дерев'яний, стоїть посередині кімнати, має чотири ніжки і прямокутну дошку. За ним обідають, п'ють чай. Що це таке?».
— А тепер ти задумай про якийсь предмет, все про нього розкажи, а я буду відгадувати,— звертається дорослий до дитини.

Можна запропонувати гру «Веселі мандрівники». Дитина уявляє, що вона летить літаком, їде поїздом, теплоходом, йде пішки по країні і розповідає, що вона бачить, описує уявлювані міста, ліси, гори, поля, а дорослий відгадує місце подорожі дитини.

Уміння зіставляти і порівнювати предмети необхідне дитині в зв'язку з підготовкою її до школи.

Розповідь за сюжетними картинками та ілюстраціями. У деяких дітей виникають труднощі – вони не вміють самостійно скласти розповідь за сюжетною картинкою. Дитина, як правило, перелічує знайомі предмети, зупиняється більш детально на окремих її частинах, не може пов'язати між собою всі частини картини в єдиний сюжет.

Як же навчити дитину в сім'ї зв'язно розповідати за картиною? Якщо в сім'ї немає сюжетних картин, допоможуть батькам ілюстрації з художніх книжок та листівки за змістом художніх оповідань і казок. Ви придбали нову, добре ілюстровану дитячу книжку. Перш ніж читати її дитині, слід розглянути ілюстрації, запропонувати малюку скласти розповідь за картинкою. Але спочатку треба переконатись у доступності змісту картинки дитині, наскільки вона пов'язана з її безпосереднім досвідом. Для цього використовують запитання,  які допомагають зрозуміти зміст і наштовхують дошкільника на відповідь.

Діти старшого дошкільного віку можуть самостійно придумувати назви до картинок, тому після розповіді малюка слід запитати: «Як би ти назвав цю картинку?». Придумуючи назву до картини, дитина вчиться узагальнювати свою розповідь.

На сьомому році життя можна запропонувати дитині скласти свою розповідь про те, що було до того, що зображено на картині й що буде з дітьми після. Якщо малюку важко зробити це самостійно, дорослий спочатку розповідає сам. Вже в дошкільному віці батьки повинні ознайомити дітей з репродукціями художніх картин: «Альонушка» В. Васнецова, «Золота осінь» І. Левітана, «Граки прилетіли» О. Саврасова, «Ранок у сосновому лісі» та «Сосни, освітлені сонцем» І. Шишкіна, «Хліб» Т. Яблонської.

Розповідь за художніми картинами збагачує мову дитини образними виразами «золота осінь», «ранкові промені», «рожево-червоне небо», «сріблясте листя», виробляє у дітей «почуття фрази», привчає логічно мислити, послідовно і зв'язно викладати свої думки. Художні картини виховують дітей, збуджують у них естетичні почуття, підвищують загальну культуру. На пропозицію дорослого дитина «входить» в ліс, «насолоджується» теплом і світлом сонця, «слухає» пташок, «збирає» шишки, гриби, квіти і розповідає про свої враження. До картини можна підібрати вірші, прочитати їх дітям. Закінчується таке заняття розповіддю дорослого, яка надалі повторюється дитиною.

Наприклад розповідь за картиною І. Шишкіна «Ранок у сосновому лісі»: «Ранок. Ще й не зійшло сонечко. У містах люди ще сплять, а в лісі вже прокинулись і птахи, і звірі. Ці ведмежата спали з ведмедицею у гущавині лісу. Ранкові промені їх розбудили. Вони прокинулись першими і почали бігати, гратись, пустувати на зламаному буреломом дереві. Сонечко тільки-но зійшло і подекуди освітлювало вершки сосен. Поза деревами почав підніматись туман. Весело заспівали птахи, на траві й деревах заблищали прозорі, сріблясті краплини роси. А зверху крізь віти дерев просвічувалось блакитне небо. І небо, і дерева, і туман, і маленькі ведмежата — все було таке красиве! Як добре, як гарно вранці в сосновому лісі!».

Самостійні розповіді дітей. Найлегшим видом оригінальної творчості для малюків є складання оповідань за опорними словами. Дорослий називає 3—4 слова і пропонує з ними скласти розповідь. Наприклад, група слів: зима, діти, зимові розваги. Дитина складає розповідь: «Настала зима. Випав сніг. Діти тепло одяглися і вийшли на вулицю. Хлопчики катаються на ковзанах та на лижах. Дівчатка — на санчатах з високої гірки. А ось вийшли Оленка з Миколою, в руках у них лопати, вони ліплять снігову бабу. Веселі зимові розваги у дітей!»

Наступним етапом у навчанні дітей розповіданню є закінчення дитиною розповіді, розпочатої дорослим. Початок розповіді найкраще скласти так, щоб її можна було по-різному закінчити. Наприклад: «Хлопчик був у лісі, пас череду. Раптом почув, як десь поблизу заревів ведмідь... Що ж зробив хлопчик, як ти думаєш? Розкажи, що було далі?»

Улюбленим жанром дошкільників є казка, малюки із задоволенням передають зміст знайомих казок, перебудовують по-своєму їх кінець і початок. Ефективний і такий прийом: батько читає початок казки з книжки, запитує малюка, як би він її закінчив, а потім зачитує сам. Буває, що початок казки складають самі батьки. Наприклад: «У глухому лісі була собі зайчиха з маленьким сірим зайченям, яке було неслухняне, допитливе, про все хотіло дізнатися одразу. Якось вийшов зайчик погуляти, а мама-зайчиха йому й каже: «Не ходи далеко, бо заблудишся в лісі». Не послухав зайчик, побачив метелика і побіг за ним в гущавину лісу... Кого побачив зайчик в лісі, що з ним трапилось, і як він прийшов додому, ти розповіси сам». Дошкільник пригадує зміст знайомих казок, комбінує їх по-своєму і складає кінець.

Значно складнішими є розповіді з власного досвіду. В них дитина повинна самостійно визначити послідовність подій, пригадати бачене і пережите, виділити в ньому головне, істотне, підібрати потрібні слова. На перших етапах навчання малюку ще слід підказувати тему і план розповіді. Теми можна запропонувати такі: «Новорічна ялинка», «Як ти допомагаєш мамі?», «Наше кошеня», «Мої іграшки», «Як я відпочивав влітку», «Мій старший брат» та ін. Як приклад наводимо запитання до теми «Мої іграшки»: «Які іграшки у тебе є?», «Де зберігаються іграшки?», «Твої улюблені іграшки», «Як ти граєшся з іграшками?»

Діти сьомого року життя можуть розповідати на теми, доступні цьому віку («Ліс, «Річка», «Весна», «Літо»...) без допомоги батьків.

При систематичному навчанні дітей розповіданню всі діти до 6—7 років навчаються зв'язно, логічно розповідати, в зрозумілій формі передавати свої думки.

 

 

А. М. Богуш
"Розвиток мови дошкільників"

 

Для добавления комментария необходима регистрация и авторизация.

Реклама



Авторизация



Дочери собираются утром в школу. Младшая - первоклассница - просит старшую, восьмиклассницу, дать ей линейку. Старшая возмущается:
- Почему я должна тебе что-то давать? Сегодня тебе линейка нужна, завтра моя одежда, а послезавтра ты что, мой мозг попросишь?!
Младшая отвечает:
- Мозг не надо. Я его мерила - он мне мал.